Бгаґавад-Ґіта

Бгаґавад-Ґіта

Переклад Володимира Антонова

Передмова

Бгаґавад-Ґіта — або, в перекладі із санскриту, Пісня Господня — є найважливішою частиною давньоіндійського епосу, що називається Магабгарата. В Магабгараті описуються події приблизно 7-тисячолітньої давнини.

Бгаґавад-Ґіта — великий філософський твір, який для історії Індії мав приблизно таку ж роль, яку Новий Завіт — для країн європейської культури. В обох цих книгах з великою потужністю проголошено принцип Любові-Бгакті як основи духовного вдосконалювання людини. Бгаґавад-Ґіта також подає нам цілісне уявлення про фундаментальні питання філософії, зокрема, що таке людина, Бог, про сенс життя людини та принципи її еволюції.

Головним героєм Бгаґавад-Ґіти є Крішна — індійський раджа, який водночас є Аватаром — втіленням Частки Творця, Котрий дав через Крішну людям найбільші духовні настанови.

Філософські істини в Бгаґавад-Ґіті викладаються у формі діалогу між Крішною й його другом Арджуною перед воєнним боєм.

Арджуна довго готувався до цієї праведної битви. Та, опинившись зі своїм військом перед шеренгами воїнів супротивника, серед яких упізнає обличчя своїх родичів і колишніх друзів, він, спровокований на це Крішною, починає сумніватися у своєму праві брати участь у битві й ділиться з Крішною своїми переживаннями.

Крішна дорікає йому: подивися, скільки людей зібралося тут, аби вмерти за тебе! І битва уже неминуча. Як же можеш ти, привівши їх на смерть, в останній момент покинути їх?! Якщо вже ти — професійний воїн — узявся за зброю, так борися за вірну справу! І зрозумій, що життя кожного з нас у тілі — лише короткий відтинок істинного життя. Людина — це не тіло, і вона не вмирає зі смертю тіла. І — в цьому сенсі — ніхто не може вбити і ніхто не може бути убитим.

Арджуна, заінтригований цими словами Крішни, ставить усе нові й нові запитання. А з відповідей випливає, що шлях до Досконалості лежить, зрозуміло, не через убивства, а через Любов — Любов спочатку до «проявлених» аспектів Бога-Абсолюту, а потім і до самого Творця.

Відповіді Крішни й складають основу Бгаґавад-Ґіти — однієї з найбільших за глибиною мудрості й широтою охоплення фундаментальних проблем книг, що існують на Землі.

Є кілька перекладів Бгаґавад-Ґіти російською мовою. З них переклад А.Каменської та І.Манціарлі має переваги, бо в ньому найкраще передано медитативний аспект висловлювань Крішни. Втім, варто зазначити, що багато віршів цього тексту залишилися не перекладеними.

Переклад В.С.Семенцова є вдалою спробою передати віршований лад санскритської Бгаґавад-Ґіти. Текст справді став литися, мов пісня. Натомість у багатьох випадках знизилася точність перекладу.

Переклад, виконаний товариством «Свідомість Крішни», має ті переваги, що він супроводжується санскритським текстом (зокрема, в російської транслітерації). Але зміст дуже перекручений.

Переклад за редакцією Б.Л.Смирнова претендує — за задумом перекладачів — на високу точність, маючи при цьому деяку «сухість» мови. Але, як і в усіх перерахованих виданнях, багато важливих висловів Крішни залишилися незрозумілими перекладачам і тому були перекладені невірно. Типові помилки трапляються, наприклад, коли розшифровують слово «Атман» як «найменший з найменших», а не як «найтонший з найтонших», або перекладають слово «буддгі» як «вищий розум», «чиста думка» і т. п., а не як «свідомість». Помилок цього типу могли б уникнути тільки ті перекладачі, які самі опанували вищі щаблі йоґи.

Нижче публікується редакція перекладу Бгаґавад-Ґіти, виконана укладачем цієї книги.


Санскритські терміни,

залишені в тексті без перекладу.

Атман — головна суть людини: частина багатомірного організму, що перебуває у вищій просторовій мірності й яка підлягає пізнанню (докладніше див. У [7,10]).

Брагман — Святий Дух.

Буддгі-йоґа — система методів розвитку свідомості людини, що іде за раджа-йоґою.

Варни — еволюційні щаблі розвитку людини, яким відповідає її соціальна роль: шудри — слуги, вайшьї — торговці, селяни, ремісники, кшатрії — проводирі, воїни, брагмани — в первісному значенні слова — ті, хто досяг станів Брагмана. В Індії та низці інших країн варнова приналежність почала успадковуватися від народження, що заперечувалося багатьма мислителями і заперечується Богом (див. Нижче).

Ґуни — це термін, що означає сукупності властивостей, насамперед, людських душ. Вирізняють три ґуни: тамас — тупість, неуцтво, раджас — енергійність, пристрасність, саттва — гармонія, чистота. Кожна людина, еволюціонуючи, повинна підніматися цими ґунами-щаблями і згодом іти ще вище (про це див. У тексті). Якості, властиві ґунам раджас і саттва, послідовно повинні бути освоєні кожним, аби він зміг йти далі.

Ґуру — духовний учитель.

Дгарма — об’єктивний закон життя; призначення, шлях людини.

Індрії — «щупальці», які ми «простягаємо» зі своїх органів почуттів, а також розумом (манасом) і буддгі — до об’єктів сприйняття або міркування.

Ішвара — Бог-Отець, Творець, Аллах, Дао (у даоському значенні слова), Споконвічна Свідомість, Адібудда.

Йоґа — санскритський еквівалент латинського слова релігія, що означає зв’язок з Богом, методи просування до Нього, Злиття людини з Богом. Можна говорити про йоґу: а) як про Шлях і методи релігійного просування і б) як про стан Єднання з Богом (у другому випадку це слово пишеться з великої літери).

Майя — Божественна Ілюзія: мир матерії, що видається нам самосущим.

Манас — ум, розум.

Магатма — Великий Атман, тобто людина, яка має свідомість, правильно розвинену найвищою мірою, еволюційно зріла, мудра людина.

Муні — мудрий, мудрець.

Параматман — Вищий, Єдиний Божественний Атман: те ж, що й Ішвара.

Пракріті — космічна матерія (у збірному значенні).

Пуруша — космічний дух (у збірному значенні).

Раджа — правитель, цар.

Ріші — мудрець.

Бгаґавад-Ґіта


Бесіда 1. Розпач Арджуни

Дгрітараштра сказав:

1:1. На полі Дгарми, на святому полі Куру ті, що зібралися разом, палають жадобою битися, спрагло жадають боротися; що ж роблять мої й сини Панду, о Санджаю?

Санджая сказав:

1:2. Побачивши рать Пандавів, яка вишиковується, раджа Дурьодгана підійшов до свого ґуру Дроні й сказав:

1:3. Дивися, о вчителю, яке могутнє військо синів Панду зібрав син Друпади, твій мудрий учень!

1:4. Це — богатирі, могутні стрільці, Бгімі та Арджуні рівні в бої: Ююдгана, Вірата та Друпада, що править великою колісницею,

1:5. Дгріштакету, Чекітана, хоробрий раджа Кеші Пуруджит та Кунтібгоджа й Шайвія, бики серед людей,

1:6. Сильний Юдгаманью, безстрашний Уттамоджа, син Саубгадри, сини Друпади — всі на великих колісницях.

1:7. Знай же й наших вождів, о вищий із двічінарождених, ватажків мого війська, — дізнайся їхні імена:

1:8. Ти, пане, і Бгішма, і звитяжні Карна та Кріпа, а також Ашватгаман, Вікарна, і син Саумадатти,

1:9. І багато інших героїв, котрі жертвують життями заради мене, — різноманітно озброєні, всі — досвідчені бійці.

1:10. Недостатньою видається мені наша ратна сила, хоча й скеровує її Бгішма; і достатньою бачиться їхня сила, хоча й перебуває вона на чолі Бгіми.

1:11. Нехай же всі, що стоять у своїх рядах відповідно до своїх військ, і ви, ватажки, — нехай всі охороняють Бгішму.

1:12. Щоби підбадьорити його, старший з Куру, гідний Бгішма, затрубив у свою раковину, що зазвучала як лева ревіння.

1:13. Одразу ж у відповідь загриміли раковини і литаври, барабани і роги, і грізний грім од них був.

1:14. Тоді, стоячи на своїй великій колісниці, запряженій білими кіньми, Мадгава й Пандава затрубили у свої божественні раковини.

1:15. Хрішікеша затрубив у Панчаджанію й Джананджая — у Девадатту, а безстрашний у подвигах своїх Врікодара затрубив у свій ріг.

1:16. Цар Юдгіштіра, син Кунті, сурмив в Анантавіджаю, Накула — у Сухошу, а Сахадева — в Маніпушпаку.

1:17. І Кешія, великий стрілець, і Шикганді, могутній воїн на колісниці, і непереможні Дгріштадіюмна, Вірата, Сатьякі,

1:18. І Друпада й сини його, і син Саубгадри, могутньо озброєний, — всі з усіх боків сурмлять у свої раковини, о володарю Землі!

1:19. Це жахливе ревіння потрясає серця синів Дгрітараштри, громом наповнюючи небо та землю.

1:20. Тоді, побачивши синів Дгрітараштри, що готуються до бою, Пандава, на шоломі якого зображена мавпа, підняв свій лук.

1:21. І промовив таке слово, звертаючись до Хрішікеші, Володаря Землі:

1:22. Серед двох військ — моя колісниця, о Непорушний; я бачу ратників, які зібралися тут, готовими до бою, і з ними я повинен боротись у цій важкій битві;

1:23. Я бачу тут тих, хто нестерпно жадає вдовольнити лукавого сина Дгрітараштри.

Санджая сказав:

1:24. Почувши ці слова Арджуни, о Бгарато, Хрішікеша зупинив пречудову їхню колісницю посередині обох військ.

1:25. І, вказуючи на Бгішму, Дрону й усіх правителів землі, сказав: о Партго, дивися на цих Куру, що зібралися разом!

1:26. Тоді Партга побачив батьків і дідів, ґуру, дядьків, двоюрідних братів, синів і онуків, друзів, які стояли один супроти одного.

1:27. Тестів і товаришів давніх, розведених по ворожих ратях. Бачачи всіх цих родичів, що вишиковуються, Каунтея, охоплений глибокою жалістю, зі скорботою промовив:

1:28. О Крішно, бачачи моїх рідних, які вишиковуються, пломеніючи од жаги бою,

1:29. Ноги мої підкошуються й горло моє пересихає, моє тіло тремтить і волосся стає дибки,

1:30. Гандива випадає з моїх рук, і вся шкіра моя палає; не в силі я стояти, і голова обертом йде!

1:31. І бачу я зловісні знамення, о Кешаво! І не передбачаю я ніякого добра од цієї братовбивчої війни!

1:32. Не бажаю я перемоги, о Крішно, ні царства, ні насолод! Ні до чого нам царство! О Ґовіндо! До чого насолода або й саме життя?

1:33. Ті, кому ми бажаємо царства, щастя, насолоди, — вони стоять тут, готові до бою, бо зреклися життя й багатства, —

1:34. Учителі, батьки, сини та діди, дядьки, тесті, онуки, шуряки та інші родичі.

1:35. Не хочу я вбивати їх, навіть якби й сам бути убитий, о Мадгусудано! Не хочу, навіть якби це дало мені владу над трьома світами! Як же зважитися на це заради влади земної?

1:36. Яке може бути для нас задоволення в убивстві цих синів Дгрітараштри, о Джанардано? Великий гріх заподіємо ми, вбивши цих заколотників.

1:37. Не повинні ми убивати синів Дгрітараштри, родичів наших! Убивши рідних своїх, як зможемо ми щасливими бути, о Мадгаво?

1:38. Якщо у полоні пристрасті їхні уми не бачать зла в руйнуванні сімейного начала й не бачать злочину у ворожнечі до друзів,

1:39. То чому ж нам, бачачи зло в такому руйнуванні, не зрозуміти і не відвернути цей гріх, о Джанардано?

1:40. З руйнуванням роду гинуть одвічні родинні звичаї; зі знищенням порядку беззаконня поглинає весь рід;

1:41. З воцарінням беззаконня, о Крішно, розбещуються жінки роду; від розбещення дружин, о Варшнею, виникає змішення варн!

1:42. Змішення ж це готує пекло вбивцям роду й самому родові, бо ж предки їхні знемагають од нестачі жертвоприношень рису й води.

1:43. Гріхом цих убивць, що вчинили змішення варн, знищуються древні родові й кастові порядки!

1:44. А ті, хто знищив родові порядки, вічно перебуватимуть у пеклі, о Джанардано! Так чули ми.

1:45. На жаль! З бажання володіти царством ми готові вчинити великий гріх: ми готові вбити своїх повсталих родичів.

1:46. Якби мене, беззбройного й неопірного, озброєні сини Дгрітараштри вбили в бою, мені легше було б!

Санджая сказав:

1:47. Сказавши це на бойовищі, Арджуна опустився на сидіння колісниці, охоплений скорботою. Він кинув лук і стріли.


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить перша бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Розпач Арджуни.

Бесіда 2. Санкг’я-йоґа

Санджая сказав:

2:1. Йому, охопленому скорботою, з очами повними зліз, побореному розпачем, Мадгусудана мовив:

2:2. Звідки напав на тебе у хвилину небезпеки цей ганебний, невартий арійця розпач, що зачиняє врата раю, о Арджуно?

2:3. Не піддавайся слабкості, о Партго! Обтрусивши нікчемну малодушність, піднесися духом, Парантапо!

Арджуна сказав:

2:4. О Мадгусудано! Як я спрямую стріли на Бгішму й на Дрону — вони ж бо гідні глибокої поваги, о Переможцю ворогів?

2:5. Воістину, краще харчуватися милостинею як жебрак, ніж убивати цих великих ґуру! Убивши цих вельмишановних ґуру, я їстиму їжу, окроплену їхньою кров’ю!

2:6. І не знаю, що ліпше для нас: бути переможеними а чи перемогти тих, що стоять проти нас — синів Дгрітараштри, зі смертю яких ми й самі втратимо бажання жити!

2:7. Із серцем, ураженим тугою, із затьмареним розумом, — я більше не бачу свого обов’язку. Молю Тебе: скажи однозначно — що краще? Я — Твій учень і благаю Тебе, — навчи мене!

2:8. Не передбачаю я, щоби пекучу тугу, яка обпалила мої почуття, згасило досягнення найвищої влади на Землі а чи навіть панування над богами!

Санджая сказав:

2:9. Звернувшись із цими словами до Хрішікеші, Ґудакеша, знищувач ворогів, сказав: «Я не буду боротись» — і змовк.

2:10. Стоячи посеред двох ратей, з посмішкою звернувшись до впалого у розпач, Хрішікеша мовив:

2:11. Ти вболіваєш за те, за що не варто вболівати, хоча й говориш слова мудрості. Але мудрі не оплакують ані живих, ані мертвих!

2:12. То ж бо, воістину, не було часів, коли Я або ти, або ці володарі землі не існували; воістину, не перестанемо існувати ми і в майбутньому.

2:13. Подібно до того, як той, хто в тілі живе, переживає дитинство, зрілість і старість, — так само він залишає одне тіло й переходить у інше. Сильний за це не вболіває.

2:14. Зіткнення з матерією, о Каунтею, кидає в холод і в жар, завдає насолоджує і страждань: ці відчуття — швидкоплинні, вони заполонюють і зникають. Знось їх мужньо, о Бгарато!

2:15. Той, кого вони не мучать, о кращий з людей, хто врівноважений і стійкий в радості й горі, — той здатен досягти Безсмертя.

2:16. Знай, що в тимчасового, тлінного — немає щирого буття; а у вічного, неминущого — не буває небуття! Все це розрізняють ті, хто проник у суть речей і бачать істину.

2:17. І запам’ятай, що нікому ніколи не зруйнувати Того, Ким пронизане все буття! І ніколи не заподіяти смерті Йому! Це Вічне й Неминуще — нікому не підвладне!

2:18. Минущі лише тіла будь-якого втілюваного. Але сам він — вічний, непорушний. Тому — борися, о Бгарато!

2:19. Той, хто думає, що може вбити, і той, хто думає, що вбити можуть його, — обоє помиляються однаково! Людина не може ні вбити, ні бути убитою!

2:20. Вона не виникає й не зникає; отримавши буття, вона не перестає існувати. Будучи безсмертною душею, вона взагалі не гине, коли вбивають її тіло!

2:21. Хто знає, що людина є непорушна, вічна, безсмертна душа, — як може він убити, о Партго, чи бути вбитим?

2:22. Подібно до того, як людина, скинувши старий одяг, зодягає новий, — так кидає він зношені тіла й наділяється новими.

2:23. Зброя не розсікає його, вогонь не палить, вода не мочить, вітер не висушує.

2:24. Адже не можна ні розсікти, ні спалити, ні зволожити, ані висушити його — того, хто не розсікається, не спалюється, не намокає, не висихає.

2:25. Його — невтіленого — називають непроявленим, безформним, тим, хто не може бути ушкодженим. Знаючи це, ти не повинен переживати!

2:26. Якби ти навіть вважав його тим, хто вічно народжується й помирає, — і навіть тоді, о могутньоозброєний, ти не повинен перейматися!

2:27. Воістину, смерть призначена для того, хто народився, а народження неминуче для померлого. Тим, що має бути, — не переймайся!

2:28. Не виявлені істоти до матеріального прояву, не виявлені — після, але виявлені лише на середині, о Бгарато! Для чого засмучуватися?

2:29. Одні шанують душу як диво, інші говорять про неї, як про диво, а є й такі, які, навіть довідавшись про неї, не можуть зрозуміти, що це означає.

2:30. Втілений ніколи не може бути вбитий, о Бгарато! І тому не бідкайся про жодне убите створіння!

2:31. І, дивлячись на свою власну дгарму, ти не повинен вагатися, о Арджуно: воістину, для кшатрія немає нічого бажанішого, ніж праведна війна!

2:32. Щасливі, о Бгарато, ті кшатрії, яким випадає на долю такий бій; він (бій) подібний до прочинених воріт у Небеса!

2:33. Але якщо тепер ти не вступиш у цей праведний бій, відкинувши свою дгарму й свою честь, то ти візьмеш на себе гріх.

2:34. І всі живі довідаються про твою вічну ганьбу. А для достойного ганьба — гірше смерті!

2:35. Великі ватажки на колісницях подумають, що страх змусив тебе бігти з поля бою. І ти, кого вони так високо шанували, станеш для них знехтуваним.

2:36. Багато негідних слів скажуть твої вороги, осуджуючи тебе й твою доблесть. Що може бути болючішим?

2:37. Убитий — ти потрапиш до раю; переможець — ти насолодишся Землею. Повстань же, о Каунтею, і будь готовий до боротьби!

2:38. Визнавши рівносильними радість і скорботу, досягнення й невдачу, перемогу й поразку, — вступи у битву! Так гріха ти уникнеш!

2:39. Я повідав тобі зараз учення санкг’ї про свідомість; а тепер послухай, як це можна пізнати за допомогою буддгі-йоґи. О Партго, буддгі-йоґа — це засіб, за допомогою якого ти зможеш розірвати кайдани карми!

2:40. На шляху цієї йоґи не буває втрат. Навіть незначне просування цим шляхом рятує од великих небезпек.

2:41. Воля рішучого спрямована до цієї мети; спонукання ж нерішучого розгалужуються безмежно, о радість Куру!

2:42. Квітчасті промови немудрих, які тримаються букви Вед, о Партго; вони кажуть: «Поза цим — немає нічого іншого!»

2:43. Їхні уми сповнені бажань, вища мета їхня — рай, їхня турбота — гарне перевтілення, всі їхні дії та обряди спрямовані лише до досягнення задоволення й влади.

2:44. Для тих, хто прив’язаний до втіх і влади, хто окутаний цим, — для них недоступна рішуча воля, твердо спрямована до Самадгі!

2:45. Веди повчають про три ґуни; піднімися над ними, о Арджуно! Будь вільний од двоякості, постійно перебувай у гармонії, будь байдужим до володіння земним, затвердившись в Атмані!

2:46. Для людини, що пізнала Брагмана, Веди не корисніші, ніж малий ставок на місцевості, затопленій водою!

2:47. Дивись лиш на справу, а не на вигоду од неї. Хай не буде спонуканням твоїм — вигода од діяльності! І бездіяльності не віддавайся!

2:48. Відмовляючись від прихильності до нагороди за свою діяльність, ставай однаково урівноваженим в успіхах і невдачах, о Джананджаю! Урівноваженістю характеризується йоґа!

2:49. Відкидаючи повсякчас непотрібну діяльність буддгі-йоґою, о Джананджаю, навчися керувати собою як свідомістю. Нещасні ті, хто діє лише заради нагороди за свою діяльність!

2:50. Той, хто занурений у роботу зі свідомістю, не набуває більше добрих чи недобрих кармічних наслідків своєї діяльності. Віддайся ж йозі! Йоґа є мистецтвом діяльності!

2:51. Мудреці, що присвятили себе роботі зі свідомістю, звільняються від закону карми та від необхідності народжуватися знову, досягаючи повного звільнення од страждань!

2:52. Коли ти — як свідомість — звільнишся від тенет ілюзії, ти досягнеш байдужності до того, що чув, і до того, що почуєш.

2:53. Коли ти вийдеш із зачарованості Ведами й утвердишся в спокої Самадгі, тоді ти досягнеш Йоґи.

Арджуна сказав:

2:54. Що є ознакою тієї людини, чиї думки заспокоєні, яка утвердилася в Самадгі, о Кешаво? Як говорить він, як ходить і як сидить?

Благословенний сказав:

2:55. Коли людина відмовилась од усіх почуттєвих прагнень, о Партго, і, заглибившись в Атман, знайшла задоволення в Атмані, тоді вона називається стійкою в мудрості.

2:56. Той, чий розум спокійний серед скорботи, безпристрасний серед насолод, страху й гніву, — той, хто непохитний у цьому, іменується муні.

2:57. Той, хто ні до чого земного не прив’язаний, хто, зустрічаючи приємне й неприємне, не радіє й не ненавидить, — той утвердився в істинному знанні.

2:58. Коли, подібно черепасі, яка втягує в себе свої ноги та голову, він одриває свої індрії од земних об’єктів, — тоді він досяг істинного розуміння.

2:59. Від об’єктів почуттів, але не від смаку до них звільняється той, хто, став на шлях відчуженості; але й смак до них зникає у того, хто пізнав Високе!

2:60. О Каунтею! Збуджені індрії захоплюють розум навіть проникливої людини, яка намагається керувати ними!

2:61. Приборкавши всі індрії, нехай він увійде в гармонію, поставивши собі за Найвищу Мету — Мене! Бо розуміння лиш у того істинне, хто володіє своїми індріями!

2:62. Якщо вертатися подумки до земних об’єктів — то поволі відроджується прихильність до них. Від прихильності народжується бажання цілком володіти ними, а від неможливості задовольнити такі бажання — виникає гнів.

2:63. Від гніву відбувається повне перекручування сприйняття. Від перекручування сприйняття — втрата пам’яті. Від втрати пам’яті — втрата енергії свідомості. Втрачаючи енергію свідомості, людина деградує.

2:64. Але той, хто переміг свої індрії, і той, хто відмовивсь од потягів і ворожості, натомість віддав себе Атману — знаходить внутрішню чистоту!

2:65. По досягненні цієї чистоти настає кінець усім стражданням. У того, хто набув такої чистоти, дуже швидко зміцнюється свідомість.

2:66. Не може бути розвиненою свідомість у незібраної людини, і немає для неї щастя й спокою. А без цього блаженство хіба можливе?

2:67. У людини, що поступається натиску пристрастей, відноситься розум — так, як човен відносить буря!

2:68. Тому, о могутньоозброєний, у того, чиї індрії зовсім відвернені від земних об’єктів, — розуміння в того істинне!

2:69. Те, що ніч для всіх, для мудрого є час пильнувань. Коли ж всі інші не сплять, тоді наступає ніч для далекоглядного муні.

2:70. Якщо людина не збуджується од чуттєвих бажань, подібно тому, як океан не розбурхується ріками, що впадають у нього, — то така людина знаходить спокій. І спокою не досягне той, хто прагне задовольняти свої бажання.

2:71. Хто в такій мірі одрікся від бажань і йде уперед, вільний од пристрастей, вигоди, самості, — тільки той знаходить спокій!

2:72. Таким є стан Брагмана, о Партго! Хто набув цього стану — не помиляється. І хто досягає його хоча б у свою смертну годину — той знаходить Нірвану Брагмана.


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить друга бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Санкг’я-йоґа.

Бесіда 3. Карма-йоґа

Арджуна сказав:

3:1. Якщо Ти стверджуєш, що шлях пізнання вище шляху дії, о Джанардано, чому спонукуєш Ти мене до такої жахливої справи?

3:2. Незрозумілою мовою Ти бентежиш моє розуміння! Повідай мені чітко: яким чином можу я досягти блаженства?

Благословенний сказав:

3:3. Є дві можливості розвитку, як Мною було сказано раніше, о безгрішний: йоґа міркування й йоґа правильної дії.

3:4. Людина не досягає звільнення від пут долі відмовою од дії, одним лише зреченням вона не підноситься до Досконалості.

3:5. Ніхто навіть на мить не може залишитися істинно бездіяльним, бо всі змушуються до дії властивостями пракріті!

3:6. Той, хто оволодів контролем над своїми індріями, але все-таки подумує про земні об’єкти — така людина сам себе обманює. Вона подібна до тої, що прикидається!

3:7. Але той, хто опанував свої індрії й вільно здійснює карма-йоґу, — той гідний шанування!

3:8. Виконуй же праведні дії, бо діяльність ліпше бездіяльності; при бездіяльності неможливо підтримати навіть власне тіло!

3:9. Мирські люди поневолюються діяльністю, якщо вона здійснюється не як жертва. Як приношення Богові — виконуй свої дії, залишаючись вільним од прив’язаностей до земного, о Каунтею!

3:10. Бог створив людський вид разом із законом жертовності. Він при цьому заповів: «Жертовністю процвітайте! І це — нехай буде бажане вами!

3:11. Жертовністю своєю задовольняйте Божественне — і тоді задовольнить і Воно вас! Діючи заради Нього — ви досягнете вищого блага!

3:12. Бо вдоволене вашою жертовністю Божественне посилатиме вам усе, що треба в житті». Воістину, злодій — той, хто на одержувані дари не відповідає дарунками!

3:13. Праведні, що харчуються залишками од своїх жертовних дарів Богові, — звільняються од гріхів. Ті ж, хто піклується про їжу тільки для себе, — ті харчуються гріхом!

3:14. Завдяки їжі виростають тіла істот. Від дощу походить їжа. Дощ походить від жертовності. Жертовність є виконання правильних дій.

3:15. Знай, що Брагман здійснює виконання доль. А Брагман представляє Споконвічного. І Всюдисущий Брагман завжди підтримує в людях їхню жертовність!

3:16. Той, хто на Землі не наслідує цей закон жертовності й чиє життя через це сповнене гріха, хто живе лише чуттєвими насолодами, — той живе дарма, о Партго!

3:17. Лише той, хто знайшов радість і задоволення в Атмані й щасливий лиш у Ньому, — тільки той вільний од обов’язків земних.

3:18. Він більше не зобов’язаний робити чи не робити що-небудь у цьому світі, і в жодній істоті він не шукає більше заступництва для досягнення своєї мети.

3:19. Тому повсякчасно виконуй свої обов’язки, не чекаючи винагороди, бо, воістину, так вчиняючи, людина досягає Найвищого!

3:20. Воістину, саме такою діяльністю досягли Джанака й інші Досконалості! Дій так і ти, пам’ятаючи про цілісність Світобудови!

3:21. (Причому) те, що робить кращий, те роблять й інші: за його прикладом діє народ.

3:22. Немає нічого, о Партго, в трьох світах, що б Я повинен зробити або чого б Я не досяг! І все-таки Я перебуваю в дії.

3:23. Бо якби Я не перебував постійно в дії, о Партго, то люди скрізь почали б брати з Мене приклад!

3:24. Світ був би зруйнований, якби Я не чинив дій! Я став би причиною змішання варн і виною загибелі народів.

3:25. З вигоди діє немудрий, о Бгарато! Мудрий же діє без вигоди, заради блага інших!

3:26. Мудрий не повинен бентежити немудрих людей, прив’язаних до мирської діяльності! Але він має намагатися будь-яку їхню таку діяльність згармонізовувати із Мною.

3:27. Усі дії виникають із трьох ґун. Але спокушена самолюбством людина думає: «Я є здійснювач!».

3:28. Той же, о могутній, хто знає сутність розподілу дій за ґунами і пам’ятає, що «ґуни обертаються в ґунах», — той звільняється від прихильності до мирської діяльності.

3:29. Обмануті ґунами люди прив’язані до справ цих ґун. Тих, чиє розуміння ще не належно цілісне, і ледачих — мудрий не потурбує.

3:30. Надавши керування всіма діями Мені, поринувши в Атман, вільний од вигоди та себелюбства, знайшовши спокій, — борися, Арджуно!

3:31. Тих людей, які незмінно дотримуються Мого Вчення, і відданості сповнені й вільні від заздрості, — тих ніколи не обмежуватимуть їхні ж учинки!

3:32. А ті божевільні, які, ганьблячи Моє Вчення, не наслідують його, позбавлені розуміння, — знай, що вони приречені!

3:33. Розумні люди прагнуть жити в гармонії зі світом пракріті. Всі втілені істоти включені в неї! Що ж дає противлення пракріті?

3:34. Потяг і відраза до (земних) об’єктів залежить од розподілу індрій. Не піддавайсь ані тому, ані іншому: воістину, ці стани — перешкоди на Шляху!

3:35. Виконання власних повинностей, нехай навіть і незначних, — ліпше, аніж виконання чужих, хай навіть дуже величних. Краще завершити втілення, здійснюючи свою власну дгарму: чужа дгарма сповнена небезпеки!

Арджуна сказав:

3:36. Але що штовхає людину супроти його волі до гріха, о Варшнею? Воістину, його штовхає до цього якась невідома сила!

Благословенний сказав:

3:37. Це — сексуальна пристрасть, це — гнів — породження ґуни раджас, ненаситної, багатогрішної. Вивчи ж їх — найбільших ворогів на Землі!

3:38. Як димом буває прихований вогонь, як дзеркало буває покрите пилом, як зародок обгорнутий плодовим міхуром, — так пристрастями людськими все в світі обкутане!

3:39. Цим вічним ворогом мудрості прихована й мудрість — у вигляді ненаситного, як полум’я, бажання земного!

3:40. Індрії, включаючи розум, і буддгі є полями його дії. Через них він, сховавши собою мудрість, вводить в оману того, хто в тілі живе.

3:41. І тому, опанувавши індрії, о кращий із Бгарат, приборкай саме це джерело гріха — ворога знання та мудрості нищителя!

3:42. Говориться, що оволодіння індріями — це славно! Вищі з індрій — індрії розуму. Але вище розуму — розвинена свідомість. Вище ж розвиненої (індивідуально людської) свідомості — Він!

3:43. Осягнувши, що Він — незмірно вище розвиненої (людської) свідомості, утвердивши себе в Атмані, убий, о могутній, того ворога в образі непоборного бажання земних благ.


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, говорить третя бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Карма-йоґа.

Бесіда 4. Йоґа мудрості

Благословенний сказав:

4:1. Цю вічну йоґу Я повідав Вівасвану, Вівасван передав її Ману, Ману повідомив її Ікшваку.

4:2. У такий спосіб один од одного навчилися їй царі-мудреці. Але пізніше йоґа на Землі занепала, о Парантапо.

4:3. Цю ж древню йоґу повідав Я нині тобі, тому що ти відданий Мені й ти — Мій друг; у ній — розкривається найвища таємниця!

Арджуна сказав:

4:4. Пізніше народився Ти, раніше народився Вівасван. Як же повинен я зрозуміти, що Ти перший повідав це Вчення?

Благословенний сказав:

4:5. Багато народжень у минулому в Мене й в тебе, о Арджуно! Я знаю їх всі, ти ж не відаєш своїх, о Парантапо!

4:6. Хоч Я — вічний, неминущий Атман, хоч Я — Ішвара, але — всередині Мені підвладної пракріті — Я Своєю майєю Себе проявляю.

4:7. Коли ж праведність (на Землі) занепадає, о Бгарато, а неправедність запановує, — тоді Я проявляю Себе.

4:8. Для порятунку добрих, для розгрому творителів зла, для відновлення дгарми — Я проявляю Себе так століття за століттями.

4:9. Хто дійсно пізнав сутність Моїх чудесних Явищ, той, залишаючи тіло, не втілюється знову, а з’єднується зі Мною, о Арджуно!

4:10. Звільнившись від помилкових прихильностей, страху й гніву, осягнувши Моє Буття, багато очищених у Вогні Мудрості, знаходять Велику Любов до Мене.

4:11. Як люди йдуть до Мене, так і Я приймаю їх. Тому що шляхи, якими йдуть люди звідусіль, є Мої шляхи, о Партго!

4:12. Ті, хто прагне успіху в земних справах, «богам» поклоняються. Вони можуть швидко здобувати успіх у світі матерії од дій таких.

4:13. Відповідно з ґунами і варіантами діяльності людей — Мною були створені чотири варни. Знай, що Я — їхній творець, хоча Я не дію, залишаючись у них не втягненим!

4:14. І дії не впливають на Мене, і нагорода за них не приваблює Мене. Той, хто знає Мене таким, — не заплутується в кармічних наслідках своєї діяльності!

4:15. Знаючи це, ті мудреці, які знайшли Звільнення, чинили дії. Роби ж і ти їх, маючи приклади своїх попередників!

4:16. «Що є діяння, і що є недіяння?» — навіть розумних бентежить це. Я поясню тобі це, завдяки чому ти звільнишся від оман.

4:17. Потрібно усвідомити, що є необхідні дії, непотрібні дії та недіяння. У цьому варто розібратися!

4:18. Той, хто бачить недіяння в дії й діяння в бездіяльності, той — воістину, свідомий і, навіть будучи залученим у дії серед інших людей, він залишається вільним.

4:19. Про того, чиї починання вільні од земних потягів і позбавлені прагнення до особистої вигоди, — про того навчені кажуть, що його вчинки очищені вогнем його розвиненої свідомості.

4:20. Утративши прагнення до особистої вигоди, завжди вдоволений, не шукаючи ані в кому з людей опори, він — у недіянні, хоча діє постійно.

4:21. Не бажаючи особистої вигоди, підкоривши свої думки Атману, відмовившись од відчуттів на кшталт «це — моє!», виконуючи свою дгарму, — він не плямує свою долю.

4:22. Оскільки він задоволений тим, що до нього приходить, вільний од подвійності, не знає заздрості, урівноважений в удачі й невдачі, — йому не перешкоджають його дії й тоді, коли він здійснює їх.

4:23. Той, хто, втративши прихильності до матеріального, досяг звільнення од земних пристрастей, чиї думки утвердилися в мудрості, хто чинить дії лиш як свої жертовні приношення Богові, — всі діяння того зливаються з гармонією всієї Світобудови.

4:24. Життя Брагмана — це жертовність. Брагман — Жертва, що приходить у Полум’янім Одіянні. Брагман осягається не інакше, як з Його допомогою; при цьому подвижник поринає в Самадгі.

4:25. Деякі йоґи думають, що вони приносять жертви, поклоняючись «богам». Інші ж здійснюють своє жертовне служіння, будучи Брагманічним Вогнем.

4:26. Є й такі, хто жертвує своїм слухом та іншими органами чуттів заради самоприборкання. Або ж жертвують звуком та іншими об’єктами чуттів, що збуджують індрій.

4:27. Ще інші спалюють у Вогні Атману всю непотрібну діяльність індрій і вхідні енергії, прагнучи в такий спосіб мудрість знайти.

4:28. Інші жертвують майном, через аскетизм чи через релігійні обряди. Або — через сумлінність в науках, у пізнанні, а також через дотримання суворих обітниць.

4:29. Інші віддають вихідну з тіла енергію вхідній або ж вхідну — вихідній. Ще інші вхідну та вихідну енергії переміщують, здійснюючи пранайяму.

4:30. Всі вони — хоча зовні різні, але суть жертовності розуміючі — очищають у процесі такої діяльності долі свої.

4:31. Ті, хто насолоджується нектаром залишків од своїх приношень — наближаються до Обителі Брагмана. Не для того світ цей, хто не жертвує, і тим більше не для нього — світ інший, о кращий із Куру!

4:32. Незчисленні й різноманітні жертви, що розсипаються перед постаттю Брагмана! Знай, що всі вони породжені од дії! Пізнавши це, ти будеш вільний!

4:33. Краще від усяких зовнішніх жертв — жертвування своєю мудрістю, о караючий ворогів! Всі дії, про Партго, досягають досконалості в мудрого!

4:34. Знайди ж мудрість через відданість, допитливість і — служінням! Мудреці й ясновидці, що проникли у суть речей, посвятять тебе в це.

4:35. І, пізнавши це, ти більше не впадатимеш у таке сум’яття, о Пандаво, бо тоді ти побачиш усіх втілених істот — зі світу Атмана — у світі майї!

4:36. І якби навіть ти був найбільшим із грішників — то на човні цієї мудрості ти все-таки перепливеш безодню страждань!

4:37. Подібно вогню, що перетворює паливо на попіл, вогонь мудрості спалює всі помилкові діяння дощенту!

4:38. У світі немає кращого очисника, ніж мудрість! Через неї — навчений йозі у свій час знаходить Просвітління в Атмані!

4:39. Сповнений віри знаходить мудрість. Знаходить її також і той, хто володіє управлінням індріями. Досягши ж мудрості, вони швидко переходять у вищі світи.

4:40. Але неосвічені, позбавлені віри, невпевнені — ті йдуть до погибелі! Для тих, хто сумнівається — немає ані цього світу, ні іншого, ані щастя!

4:41. Хто з йоґою відійшов од хибної дії, хто мудрістю розрубав вагання, хто зміцнився в Атмані — того не можуть зв’язати діяння, о Джананджаю!

4:42. І тому, мечем мудрості Атмана розсікаючи невіданням, що закралося сумнівами породжене, будь у йозі, о Бгарато!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить четверта бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йоґа мудрості.

Бесіда 5. Йоґа відчуженості

Арджуна сказав:

5:1. Санньясу Ти вихваляєш, о Крішно, і йоґу — також! Якому з цих двох варто віддати перевагу? Скажи мені напевне!

Благословенний сказав:

5:2. І санньяса, і карма-йоґа приведуть тебе до вищого блага. Але, воістину, карма-йозі варто перевагу віддати!

5:3. Пізнай же як щирого санньясина того, хто нікого не ненавидить і не бажає земного. Вільний од подвійності, о могутньоозброєний, він без утруднень звільняється від оков!

5:4. Так само не мудреці, а діти говорять про санкг’ю та про йоґу, як про щось різне: той, хто старанний хоча б в одній із них, — досягає плодів обох!

5:5. Рівень просування, що досягається послідовниками санкг’ї, досягається також і йоґами. Той правий, хто бачить, що санкг’я й йоґа — суть одне й те ж!

5:6. Але без йоґи, о могутньоозброєний, воістину, важко досягти санньяси! Спрямований же йоґою мудрець швидко досягає Брагмана!

5:7. Той, хто завзятий у йозі, хто розчистив цим собі шлях до Атмана й утвердився в Ньому, хто переміг свої індрії, пізнав єдність Атманів усіх істот, — той, і діючи, не піддається суєті.

5:8. «Я не чиню непотрібних дій!» — повинен знати той, хто досяг гармонії й пізнав істину, дивлячись, слухаючи, сприймаючи дотиком і нюхом, приймаючи їжу, рухаючись, сплячи, дихаючи.

5:9. Говорячи, даючи, беручи, відкриваючи і закриваючи очі, він повинен усвідомлювати: це — всього лиш індрії рухаються серед об’єктів.

5:10. Той, хто Брагманові присвячує всі дії свої, виконуючи їх без прихильності, той ніколи не буде гріхом заплямований, подібно тому, як не змочується водою листя лотоса!

5:11. Зрікшись прихильностей (до дій у світі матерії й до їхніх плодів), йоґ діє своїми тілом, свідомістю, розумом та іншими індріями заради осягання свого Атмана.

5:12. Урівноважена людина, яка відкинула прагнення до винагород за свою діяльність, знаходить доконаний світ. Неврівноважена ж, що керується своїми земними бажаннями і прив’язана до винагород, — перебуває в оковах!

5:13. Розумом од непотрібних дій відмовившись, той, хто в тілі живе, спокійно перебуває в цьому дев’ятивратному граді, не діючи і нікого не змушуючи до дії.

5:14. Ані ставлення до об’єктів як до власності, ані непотрібна діяльність людей, ані прихильність до її плодів — не створюються Володарем світу. Але життя, що саморозвивається в матерії, це робить.

5:15. Господь не відповідальний за вчинки людей — чи вони добрі, чи погані. Мудрість ця обкутана невіданням, у якому блукають люди.

5:16. Але в кому невідання знищене пізнанням Атмана — для того ця мудрість, мов Сонце сяючи, розкриває Найвищого!

5:17. Той, хто пізнав себе саме як буддгі, хто ототожнився з Атманом, хто покладається тільки на Всевишнього, хто знаходить притулок тільки в Ньому, — той іде до Звільнення, очищеним будучи рятівною мудрістю!

5:18. Знаючий дивиться однаково й на брагмана, прикрашеного вченістю та смиренністю, і на слона, корову, собаку, і навіть на того, хто собаку їсть.

5:19. Тут, на Землі, народження й смерть перемагаються тим (тією людиною), чий розум заспокоєний! Брагман чистий від гріха й перебуває в стані спокою. Тому ті, хто перебуває в спокої — осягають Брагмана!

5:20. Із заспокоєною ясною свідомістю той, хто збагнув Брагмана й утвердився в Брагмані, — не радіє, одержуючи приємне, і не жаліє, отримуючи прикре.

5:21. Той, хто не прив’язаний до задоволення своїх почуттів зовнішніх і находить одраду в Атмані, — той, досягши Єднання із Брагманом, вкушає неминуще Блаженство.

5:22. Радості ж, що виникають од зіткнення з матеріальними об’єктами, воістину, — лона страждання, бо вони мають і початок, і кінець, о Каунтею! Не в них находить радість мудрий!

5:23. Той, хто може ще тут, на Землі, до свого звільнення од тіла, протистояти силі земних потягів і гнівові, — той досяг гармонії, той — щаслива людина!

5:24. Той, хто щасливий внутрішньо, хто радіє не зовнішньому, хто опромінюється (любов’ю) зсередини, — той йоґ здатний збагнути сутність Брагмана й Нірвану в Брагмані!

5:25. Нірвану в Брагмані отримують ті ріші, які очистились од пороків, звільнились од подвійності, пізнали Атман і присвятили себе благові всіх.

5:26. Ті, що звільнились од земних потягів та гніву, зайняті духовним подвижництвом, ті, що приборкали свій розум і пізнали Атман, — ті знаходять Нірвану в Брагмані.

5:27. Відірвавши індрії від земного, спрямувавши своє бачення всередину, приділивши увагу енергії, що вливається й витікає,

5:28. Контролюючи індрії, розум і свідомість, узявши собі за мету досягнення Звільнення, відмовившись од земних потягів, страху та гніву, — людина досягає повної Свободи.

5:29. Пізнавши Мене як Того, Хто радіє жертовності й духовним подвигам Великого Ішвару — Благодійника всіх живих істот, — знаючий Мене так досягає повної задоволеності!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить п’ята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йоґа відчуженості.

Бесіда 6. Йоґа самоприборкання

Благословенний сказав:

6:1. Хто діяльно виконує свій обов’язок, не розраховуючи на особисту вигоду від своєї діяльності, той — щирий санньясин, той — йоґ, а не той, хто живе без вогню та обов’язків.

6:2. Знай, о Пандаво: те, що йменується санньясою, і є йоґа! Не може стати йогом той, хто не зрікся бажань земних!

6:3. Для розумного, спрямованого до Йоґи, діяння є засобом. Для того, хто досяг Йоґи — недіяння засобом є.

6:4. Хто досягнув Йоґи, зрікшись земних бажань, — той і є неприв’язаний ані до земних об’єктів, ані до мирської діяльності.

6:5. За допомогою Атмана хай розкриє людина свій Атман! І нехай ніколи знову не попирається Атман! Можна з Атманом дружити; можна з Атманом ворогувати.

6:6. Той — друг Атману, хто осягає Атман; хто ж протистоїть Атману — той залишається Йому ворогом!

6:7. Той, хто осяг Атман, знаходить повний спокій, бо він знаходить притулок у Божественній Свідомості, коли (його тіло) опиняється в холоді, в спеці, в щасті й скорботі, в честі й безчесті.

6:8. Той іменується істинним йогом, хто, заспокоєний мудрістю й знанням Атмана, залишається непохитним, чиї індрії приборкані, для кого й кому землі, і камінь, і золото — одне й те ж саме.

6:9. Той має розвинену свідомість і піднявся духовно, хто доброзичливий до друзів і ворогів, байдужих, сторонніх, заздрісників, рідних, благочестивих і порочних.

6:10. Нехай йоґ постійно концентрується в Атмані, перебуваючи на самоті, хай буде зібраним і вільним від мріянь і відчуття власності!

6:11. Улаштувавши в чистім місці міцне сидіння для роботи з Атманом, ні надто високе, ні надто низьке, покрите тканиною, подібній до шкіри оленя, і трави куша,

6:12. Зосередивши свій розум на одному, приборкавши індрії, перебуваючи спокійно на одному місці, — нехай вправляється він у йозі, блаженствуючи в Атмані!

6:13. Прямо й нерухомо тримаючи тулуб, шию й голову, опустивши незрячий погляд до кінчика носа, не розпорошуючи увагу,

6:14. Утвердившись в Атмані, безстрашний, твердий в брагмачарії, той, хто приборкав свій розум і спрямував мислі до Мене — нехай прагне він до Мене як до своєї Кінцевої Мети!

6:15. Йоґ, що злився з Атманом і контролює свій розум, входить у Вищу Нірвану, де він перебуває в Мені.

6:16. Воістину, йоґа — не для тих, хто надто багато їсть або зовсім не їсть, не для тих, хто надто багато спить або не спить, о Арджуно!

6:17. Йоґа знищує всяке страждання в того, хто утвердив помірність у їжі, відпочинку, роботі, а також у чергуванні сну та неспання.

6:18. Коли його витончена свідомість, вільна від усіх пристрастей, зосереджена лише в Атмані, — тоді про нього кажуть: «Він — у гармонії!»

6:19. Подібним до лампи в безвітрянім місці, полум’я якої не хитається, стає той йоґ, який скорив свій розум і перебуває в єднанні з Атманом.

6:20. Коли вщухає розум, заспокоєний вправами йоґи, коли наявне споглядання Атманом Атмана, людина блаженствує в Атмані,

6:21. Коли вона знаходить те високе Блаженство, доступне лише розвиненій свідомості й вона (свідомість) лежить за межами звичайної досяжності індрій, пізнавши яке (Блаженство), вона (людина) вже не відійде од Істини,

6:22. І, досягши цього, людина не може вже уявити що-небудь ще більш високе, і, перебуваючи в цьому стані, вона не стривожиться навіть найважчим горем, —

6:23. Таке от розірвання зв’язку зі скорботою й повинно називатися Йоґою. Віддатися цій Йозі треба твердо й без вагань!

6:24. Відкинувши з твердою рішучістю пусті бажання, перемігши всіх індрій,

6:25. Поступово заспокоюючи свідомість, — нехай досліджує людина свою Суть — Атман — розумом, не розпорошуючи думки на щось інше!

6:26. Скільки б тривожний і нестійкий розум не розсіювався, приборкуй його постійно й спрямовуй в Атман!

6:27. Вище щастя очікує йоґа, розум якого заспокоїлися й пристрасті вщухли, коли він став безгрішний і подібний до Брагмана!

6:28. Хто викликав у собі гармонію й скинув пороки, той йоґ легко відчуває безмежне Блаженство від зіткнення з Брагманом!

6:29. Утвердившись у Йозі той бачить Атман у кожній істоті й всі істоти такими, що перебувають в Атмані; скрізь він бачить одне.

6:30. Хто скрізь бачить Мене й в Мені бачить все, — того Я ніколи не полишу, і він ніколи не полишить Мене!

6:31. Хто, утвердившись у такому єднанні, шанує Мене, як Такого, Що перебуває у всьому, той йоґ живе в Мені, чим би він не займався.

6:32. Той, хто бачить прояви Атмана в усьому й через це пізнає тотожність усього — і приємного й неприємного — той вважається досконалим йогом, о Арджуно!

Арджуна сказав:

6:33. Для цієї Йоґи, що досягається внутрішньою рівновагою, о Мадгусудано, я не бачу в собі міцної основи через неспокійність розуму.

6:34. Тому що розум, воістину, неспокійний, о Крішно! Він — бурхливий, кипучий, важкостримуваний! Я гадаю, що його так само важко приборкати, як важко стримати вітер!

Благословенний сказав:

6:35. Без сумніву, о могутньоозброєний, розум неспокійний і його важко приборкати. Але його можна скорити постійними вправами і безпристрасністю.

6:36. Йоґа важко досягається людиною, яка не збагнула свій Атман. Але, хто осяг Атман, той іде до Йоґи вірним шляхом, — так мислю Я.

Арджуна сказав:

6:37. Той, хто не зрікся земного, але має віру, хто не скорив свій розум і відпав від йоґи, — яким шляхом піде він далі, о Крішно?

6:38. Збившись із обох шляхів, невже така нестійка, віддалена від шляху до Брагмана людина буде знищена, як розірвана хмара, о Могутній?

6:39. Розвій, о Крішно, остаточно всі мої сумніви! Тільки Ти один можеш зробити це!

Благословенний сказав:

6:40. Про Партга, ні тут, ні в майбутньому світі немає знищення для нього! Той, хто ніколи не бажав діяти праведно, не ступить на шлях уболівань, о улюблений Мій!

6:41. Досягши світів праведників і залишаючись там незліченні роки, що віддалений од йоґи потім народжується знову в чистому й благословенному сімействі,

6:42. Або навіть він може народитися в родині мудрих йогів, але таке народження досить важкодосяжне.

6:43. Знову він народжується зі свідомістю, розвиненою ще в попереднім тілі, — і знову прямує Шляхом до Досконалості, о радість Куру!

6:44. Заслуги попереднього життя потужно ведуть його уперед: адже той, хто йде до пізнання Йоґи, уже перевершив рівень обрядової релігійної практики!

6:45. І той йоґ, що прагне невпинно, очистившись од пороків, який багатьма втіленнями прагнув до Досконалості, — той доходить до Вищої Мети!

6:46. Йоґ — вище аскетів, вище мудреців, вище людини дії. Тому, стань йогом, о Арджуно!

6:47. І серед усіх йогів Я шаную більше всіх того, котрий живе в Мені, будучи через Атман з’єднаний зі Мною, і служить Мені безроздільно!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить шоста бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йоґа самоприборкання.

Бесіда 7. Йоґа поглибленого відання

Благословенний сказав:

7:1. О Партго! Вислухай, як, будучи спрямованим розумом до Мене і вправляючись під Моїм покровом у йозі, ти зможеш прийти до кінцевого пізнання Мене.

7:2. Розкрию перед тобою знання й мудрість у всій їхній повноті. Пізнавши їх, не залишиться для тебе тут нічого, що вимагає пізнання.

7:3. Серед тисяч людей тільки-но одна людина прагне до Досконалості. А серед прагнучих мало хто пізнає Мою Сутність.

7:4. Земля, вода, вогонь, повітря, акаша, розум і свідомість, а також індивідуальне «я» — все це є те, що існує у світі Моєї пракріті, — всього вісім.

7:5. Така Моя нижча природа. Пізнай Мою іншу природу — вищу, Котра є Елемент Життя, о могутньоозброєний, за допомогою Якого тримається увесь світ.

7:6. Вона є лоно всього сущого. Я є Джерело (проявленого) всесвіту, і в Мені зникає вона!

7:7. Немає нічого вище Мене! Усе нанизано на Мене, як перлини нанизані на нитку!

7:8. Я — і смак води, о Каунтею, Я — і блиск Місяця й світло Сонця, і Пранава, і Всесвітнє Знання, і Космічний Глас, і людяність у людях!

7:9. Я — чистий запах землі й тепло вогню! Я — життя всього сущого й подвиг подвижників!

7:10. Спробуй пізнати в Мені Споконвічну Суть всіх істот, о Партго! Я — Свідомість усіх, хто розвинув свідомість, Я — розкіш усього прекрасного!

7:11. Я — сила сильного, котрого залишили прихильності й сексуальна пристрасть! Я ж — сексуальна сила, що не суперечить дгармі, в усіх істотах, о володарю Бгарат!

7:12. Знай, що й саттва, і раджас, і тамас — від Мене походять. Але зрозумій, що не Я — в них, а вони — в Мені!

7:13. Увесь світ, введений в оману властивостями трьох ґун, не знає Мене — Неминущого, що перебуває за межами цих ґун!

7:14. Воістину, важко перебороти Мою майю, утворену ґунами! Лише ті, хто наближається до Мене, переступають її.

7:15. Ті, що творять зло — заблудлі, гірші серед людей — не приходять до Мене: майя позбавляє їх мудрості — і вони віддаються природі демонів.

7:16. Є чотири види праведних, що сподіваються на Мене, о Арджуно: ті, хто прагне вирватися зі страждань, ті, хто жадає знань, ті, хто шукає особистих досягнень і мудрі.

7:17. Усіх перевершує врівноважений і безроздільно відданий Мені мудрець. Воістину, Я жаданий, насамперед, для мудрого, і він дорогий Мені!

7:18. Всі вони — гідні! Але мудрого Я шаную як подібного Собі! Адже, зливаючись зі своїм Атманом, він осягає Мене — свою Найвищу Мету!

7:19. Наприкінці багатьох народжень сповнений мудрості приходить до Мене. «Васудева є Все!» — каже той, хто досяг виняткових якостей Магатми.

7:20. Ті, мудрість яких розвіяна прагненнями, звертаються до «богів», удаючись до зовнішніх обрядів, що відповідають їхній власній природі.

7:21. Якому б образу з відданою вірою не поклонялися люди — Я зміцню віру кожного.

7:22. Перейняті цією вірою, вони моляться — і отримують із того джерела. Але веління дарувати омріяне від Мене йде.

7:23. Воістину, недовговічний плід, що знаходять його нерозумні: ті, хто поклоняється «богам» — ідуть до тих «богам», а ті, хто возлюбив Мене — до Мене йдуть!

7:24. Мене, Непроявленого, нерозумні вважають Таким, Що досяг прояву, не відаючи Мого безмежного, вічного й неперевершеного Буття.

7:25. Не всіма пізнаюсь Я, схований у Моїй творчій майї. Світ, що блукає, не знає Мене — Непородженого, Вічного!

7:26. І колишні, і теперішні, і майбутні Творіння знаю Я, о Арджуно, та Мене тут не знає ніхто!

7:27. Через блукання в подвійності, що відбувається від потягу та відрази (до земних об’єктів), о Бгарато, всі (знову) виникаючі істоти мандрують у повнім невіданні!

7:28. Але праведні люди, що викорінили свої пороки, звільняються од цієї подвійності й рішуче прямують до Мене!

7:29. Шукаючи в Мені притулок, вони прагнуть до звільнення від народження й смерті. І вони приходять до пізнання Брагмана, до повної реалізації для себе Атмана, до розуміння принципів формування доль.

7:30. І хто пізнає Мене як Вище Буття, як Найвищого Бога, який приймає все жертви, — ті, віддані Мені, зустрічаються зі Мною в пору свого відходу із тіла!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить сьома бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Йоґа поглибленого відання.

Бесіда 8. Непорушний Вічний Брагман

Арджуна сказав:

8:1. Що можна назвати Брагманом, що — Атманом, що — дією, о Найвища Душе? Що є матеріальне, і що — Божественне?

8:2. Що є жертва, і як вона приноситься втіленим? І як, о Мадгусудано, той, котрий збагнув Атман, пізнає Тебе в годину кончини своєї?

Благословенний сказав:

8:3. Непорушним і Вищим є Брагман. Головна суть (людини) є Атман. Те, що забезпечує життя втілених, іменується дією.

8:4. Знання про матеріальне стосується Моєї недовговічної природи, а знання про Божественне — пуруші. Знання ж Вищої Жертви стосується Мене в цьому тілі, о кращий з утілених!

8:5. І той, хто, скидаючи із себе тіло, в час кончини усвідомлює лише Мене одного, той, безсумнівно, вступає в Моє Буття!

8:6. До якого б стану не звикла людина наприкінці свого перебування в тілі, у нім він і полишається, о Каунтею!

8:7. Тому думай про Мене повсякчас — і борися! Розумом і свідомістю прагнучи до Мене, ти обов’язково ввійдеш у Мене!

8:8. Умиротворена йоґою, не відволікаючись ні на що інше й перебуваючи в постійному міркуванні про Всевишнього — така людина досягає Вищого Божественного Духа!

8:9. Хто знає все про Вічного Всюдисущого Володаря світу, про Того, Хто тонше найтоншого, про Основу всього, і Який не має форми, а сіяє подібно Сонцю за мороком,

8:10. Хто у пору відходу не відхиляється розумом і любов’ю, перебуваючи в Йозі, хто також відкриває прохід енергії між бровами — той досягає Вищого Божественного Духа!

8:11. Той Шлях, що знаючі називають Неминущим, яким прямують подвижники через самовладання й звільнення од пристрастей, яким ідуть брагмачарії, — цей Шлях поясню тобі коротенько.

8:12. Замкнувши всі врата тіла, зосередивши розум у серці, до Найвищого спрямувавши Атман і утвердившись непорушно в Йоґу,

8:13. Виконуючи мантру Брагмана АУМ і усвідомлюючи Мене, будь-хто, залишаючи тіло, досягає Вищої Мети.

8:14. Хто постійно думає лиш про Мене, не відволікаючись ні на що інше, той урівноважений йоґ, о Партго, легко досягає Мене!

8:15. Прийшовши до Мене, ці Магатми більше не повертаються до народження в скороминущі обителі скорботи: вони досягають Вищої Досконалості.

8:16. Ті, хто живе у світах до Брагмана — втілюються знову, о Арджуно! Але ті, хто досягли Мене більше не підлягають народженню!

8:17. Хто знає День Брагмана, що триває тисячу юг, і Його Ніч, що завершується в тисячу юг, той знає День і Ніч.

8:18. З Невиявленого випливає все Виявлене з початком Дня. При настанні Ночі воно розчиняється в тім, що йменується Непроявленим.

8:19. Вся безліч істот, що народжувалися одне від одного, зникає з настанням Ночі. З настанням Дня істоти, за Вищим Велінням, з’являються знову.

8:20. Але, воістину, вище цього Непроявленого є ще інше Непроявлене, Котре теж залишається, у той час як все Проявлене знищується.

8:21. Це Непроявлене іменується Найдосконалішим і відоме як Вища Мета! Досягнувши Його, більше ніхто не вертаються. Це — Те, Що перебуває в Моїй Найвищій Обителі.

8:22. Ця Вища Свідомість, о Партго, досягається незламною відданістю Йому одному — Тому, у Якому перебуває все суще я Яким пронизаний увесь світ!

8:23. Той час, коли залишають тіла йоґи, які більше не вертаються, а також те, коли вмирають йоґи, яким належить повернутися, — про це Я сповіщу тобі, о царствений Бгарато!

8:24. Умираючи при вогні, при світлі дня, під час місяця, що прибуває, протягом шести місяців північного шляху сонця, йоґи, що знають Брагмана, ідуть до Брагмана.

8:25. Умираючи в димі, у нічний час, при убуванні місяця, протягом шести місяців південного шляху сонця, йоґи, знаходячи місячне світло, вертаються.

8:26. Світло й Морок — такі два вічно існуючі шляхи. Першим прямує той, хто не вертається, іншим йде той, хто повертається.

8:27. Знаючи ці два шляхи, хай не заблукає йоґ! Будь же завжди непохитний у йозі, о Арджуно!

8:28. Вивчення Вед, здійснення жертвоприносин, аскетичних подвигів і добрих справ — дають плоди цих заслуг. Але над усім цим піднімається йоґ, котрий володіє істинним знанням, — він досягає Найвищої Обителі!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить восьма бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Непорушний Вічний Брагман.

Бесіда 9. Царствене Знання й Царствена Таємниця

Благословенний сказав:

9:1. Тобі, незаздрісному, Я повідаю найсокровеннішу таємницю, мудрість, пізнавши яку, ти звільнишся од пут матеріального існування.

9:2. То є царствена наука, царствена таємниця, найвищий очисник. Безпосереднім досвідом осяжна в міру зростання праведності, вона легко викликається до життя й дає неминущі плоди.

9:3. Ті, хто заперечує ці знання, не досягають Мене й повертаються до шляхів цього світу смерті.

9:4. Мною — у Моєму непроявленому вигляді — пронизаний увесь цей світ. Усі істоти мають коріння в Мені, але Я не маю кореня в них.

9:5. Але й не в Мені всі істоти — подивись на Мою Божественну Йоґу! Підтримуючи всі істоти, але не маючи кореня в них, Моя Сутність є Силою, Що Підтримує їх.

9:6. Подібно тому, як могутній вітер, що ширяє всюди, перебуваючи в просторі, — так і все суще перебуває в Мені. Спробуй зрозуміти це!

9:7. Наприкінці Кальпи, о Каунтею, всі істоти поглинаються Моєю пракріті. У новій Кальпі Я творю їх знов.

9:8. Входячи в Мою пракріті, Я створюю знову всі істоти, їх — безсилих — Своєю Силою.

9:9. І не зв’язують ці дії Мене, Того, Хто перебуває в безпристрасності, Того, Хто неприв’язаний до дій!

9:10. Під Моїм началом пракріті народжує все, що рухається й нерухоме. От чому, о Каунтею, діє цей космічний прояв.

9:11. Безумці нехтують Мною, зустрічаючи Мене в людській тілесній подобі, тому що не відають Моєї Найвищої Божественної Суті!

9:12. Вони — заблудлі у вірі, заблудлі у справах, заблудлі в знаннях, зайшли в глухий кут, демонічні, і піддалися брехні!

9:13. А Магатми, о Партго, вийшовши з Моєї Божественної майї, — служать Мені цілеспрямовано, знаючи Мене як Невичерпне Джерело Творіння!

9:14. Одні з них, завжди прославляючи Мене, жагучі у своєму прагненні до Мене, — просто шанують Мене з любов’ю.

9:15. Інші ж, жертвуючи жертвою мудрості, — шанують Мене як Єдиного й Многогранного, присутнього скрізь.

9:16. Я — жертовність! Я — жертва! Я — також і олія, і вогонь, і принесені дари!

9:17. Я — Отець всесвіту, Матір, Опора, Творець, Усе-Ціле Знання, Очисник, мантра АУМ! Я — також Ріг, Сама й Яджур Веди!

9:18. Я — Ціль, Коханий, Владика, Свідок, Обитель, Притулок, Люблячий, Початок, Кінець, Основа, Скарбниця, Невичерпне Джерело!

9:19. Я — даю тепло! Я — затримую й висилаю дощ! Я — Безсмертя, а також смерть! Я — Проявлене й Непроявлене, о Арджуно!

9:20. Хто знає три Веди, хто п’є сому, хто вільний од гріха, і ті, що поклоняються Мені жертовністю, і що привносять у Мене шляхи до раю — вони, досягши світу «богів», куштують од їх «божественних учт».

9:21. Насолодившись цим великим Небесним світом, вичерпавши свої заслуги, вони вертаються знову в цей світ смертних. Таким чином, ідучи за трьома Ведам, віддаючись земним бажанням, — вони знаходять минуще.

9:22. Тим же, які сподіваються на Мене одного, твердо вірячи і віддано, і не думають ні про що інше, — тим Я дарую Свій Полог!

9:23. Навіть і ті, які віддані «богам», але поклоняються їм з повною вірою, — вони в той же час поклоняються й Мені, о Каунтею, хоча й неправильним чином!

9:24. Всі принесені жертви вкушаються Мною, бо Я — Господь! Але вони не знають Моєї Суті й тому віддаляються од істини.

9:25. Ті, що поклоняються «богам» — ідуть до «богів», ті, що поклоняються предкам — ідуть до предків, ті, що поклоняються духам природи, — ідуть до духів природи, а ті, хто приносить себе Мені — ідуть до Мене!

9:26. Якщо хто з любов’ю приносить Мені навіть лист, квітку, плід або воду — Я приймаю те од чистого Атманом як дар любові!

9:27. Що б ти не робив, що б ти не їв, що б не приносив у жертву або в дарунок, який би подвиг ти не здійснював, о Каунтею, — все це роби як приношення Мені!

9:28. Так звільнишся ти від пут діянь, що породжують як добрі, так і погані кармічні плоди! І з’єднавшись з Атманом через санньясу й йоґу, ти знайдеш Звільнення в Мені!

9:29. Я однаковий до всіх істот. Немає для Мене ненависного чи дорогого. Але, воістину, ті, які з любов’ю надіються на Мене, ті — у Мені, і Я — у них!

9:30. Навіть якщо й «грішний» шанує Мене нероздільним серцем — той також повинен вважатися праведним, тому що він вирішив праведно!

9:31. Швидко стане він виконавцем дгарми й досягне вічного світу. Не сумнівайся: люблячий Мене — не загине!

9:32. Всі, які шукають притулку в Мені, о Партго, навіть хто народився в недолугих батьків — жінки, вайшьї, шудри — вони всі вступають на Найвищий Шлях!

9:33. Наскільки ж більшою мірою це стосується праведних брагманів і сповнених любов’ю мудрих раджів! І ти — перебуваючи в цьому безрадісному світі — сподівайся на Мене!

9:34. На Мене спрямовуй свій розум, люби Мене, жертвуй Мені, шануй Мене! До Мене остаточно ти прийдеш, будучи поглинений Атманом, якщо поставиш Мене своєю Вищою Метою!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить дев’ята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Царствене Знання й Царствена Таємниця.

Бесіда 10. Силопроявленння

Благословенний сказав:

10:1. Знову, о сильнорукий, почуй Мої вищі наставляння у благо тобі — Моєму улюбленому!

10:2. Не знають Мого походження ані «сонми богів», ані безліч великих мудреців! Тому що Я є прабатько всіх «богів» і всіх великих мудреців!

10:3. Хто зі смертних пізнає Мене — Непородженого, Безначального Великого Господа всесвіту — той, воістину, не заблукав, і звільняється од усіх пут своєї долі!

10:4. Усвідомленість дій, мудрість, рішучість, всепрощення, правдивість, самовладання, спокій, радість, біль, народження, умирання, страх і безстрашність,

10:5. Співпереживання, урівноваженість, задоволеність, подвижництво, щедрість, слава й безчестя — Я створюю все це розмаїтість станів живих істот.

10:6. Сім великих мудреців і четверо Ману до них — також походять од Моєї природи і за Моїй замислом. Від них виникло все населення.

10:7. Хто пізнав цю Мою Велич і Йоґу Мою — той дійсно глибоко занурений у йоґу, в цьому немає ніяких сумнівів!

10:8. Я — Джерело всього, все розвивається від Мене! Зрозумівши це, мудрі шанують Мене в глибокому захопленні!

10:9. Спрямувавши свої думки до Мене, віддавши свої життя Мені, просвіщаючи один одного, постійно розмовляючи про Мене, — вони задоволені й радісні!

10:10. Їм — завжди сповненим любов’ю — Я дарую буддгі-йоґу, за допомогою якої вони досягають Мене!

10:11. Допомагаючи їм, Я розсіюю темряву оман з їхніх Атманів сяйвом знання.

Арджуна сказав:

10:12. Ти — Найвищий Бог, Найвища Обитель, Досконала Чистота, Всесвітня Душа, Споконвічний, Вічний Господь наш!

10:13. Всі мудреці проголошували Тебе таким — і божественний мудрець Нарада, і Асіта, і Девала, і Вьяса! А нині Ти Сам повідав мені те ж саме.

10:14. Я вірю в істинність усього, що Ти говориш мені! Твої Прояви, о Благословенний Господь, — ні для богів, ні для демонів незбагненні!

10:15. Ти лише Сам знаєш Себе як Атман Атманів, як Вищу Душу, як Джерело всіх творінь, як Володаря всього сущого, Правителя богів, Хазяїна всесвіту!

10:16. Повідай же мені, нічого не таячи, про Твою Божественну Славу, в якій Ти перебуваєш, пронизуючи всі світи!

10:17. Як мені пізнати Тебе, о Йоґ, безперестанним міркуванням? У який спосіб повинен я мислити Тебе, о Благословенний?

10:18. Докладно повідай мені знову про Твою Йоґу й Славу! Ніколи не насичуся я, слухаючи Твоїми життєдайним словам!

Благословенний сказав:

10:19. Хай буде по-твоєму! Тобі Я повідаю Мою Божественну Славу — лиш найважливіше — тому що немає кінця Моїм Проявам.

10:20. О переможцю ворогів! Я — Атман, що перебуває в серцях усіх істот. Я — початок, середина, а також кінець всіх створінь.

10:21. З адітій Я — Вішну. Зі світил Я — променисте Сонце. Із усіх вітрів Я — Владика вітрів. З інших світил Я — Місяць.

10:22. З Вед Я — Самаведа. З «богів» Я — Цар «богів». Із усіх індрій Я — розум. В істотах Я — Животворяща Сила.

10:23. Серед рудрів Я — Шанкара. Я — Владика Божественного й демонічного. З васу Я — вогонь. З гір — Меру.

10:24. Знай Мене, о Партго, як Главу всіх жерців Бріхаспаті. З полководців Я — Сканда. З водойм Я — океан.

10:25. З великих ріші Я — Бригу. Зі слів Я — АУМ. З жертвоприносин Я — співання мантр. З нерухливого Я — Гімалаї.

10:26. Із всіх дерев Я — ашваттга. З гандгарвів Я — Чітраратга. Зі досконалих Я — мудрий Капіла.

10:27. Із всіх коней — знай Мене як з нектару породженого Учайшраву. Серед царствених слонів Я — Айравата. Серед людей Я — Цар.

10:28. Зі зброї Я — блискавка. З корів Я — камадука. Із тих, хто зароджується, Я — Кандарпа. Зі змій Я — Вазукі.

10:29. З нагів Я — Ананта. З мешканців моря Я — Варуна. Із предків Я — Ар’яма. Із суддів Я — Яма.

10:30. З дайтьїв Я — Прахлада. З тих, хто лічать, Я — час. З диких звірів Я — лев. Із птахів Я — Гаруда.

10:31. Зі стихій, що очищають, Я — вітер. З воїнів Я — Рама. З риб Я — Макара. З рік Я — Ганг.

10:32. Творінням Я — початок, кінець, а також середина, о Арджуно. З наук Я — наука про Божественний Атман. Я ж — і мова обдарованих словом.

10:33. З букв Я є буква А. Я ж — подвійність у сполученнях букв. Я — також вічний час. Я — Творець Всюдиликий.

10:34. Я — і смерть, що зносить усе, і виникнення всього прийдешнього. З жіночих якостей Я — незвичайність, краса, витончена мова, пам’ять, розум, стійкість, прощення.

10:35. З гімнів Я — бріхатсаман. З поетичних розмірів Я — гаятри. З місяців Я — маргашірша. З пір року Я — квітуча весна.

10:36. Я — і в грі махлюючий, і в пишноті найпречудовіших речей. Я — перемога. Я — рішучість. Я — правда правдивого.

10:37. З нащадків Врішні Я — Васудева. З Пандавів Я — Джананджая. З муні Я — Вьяса. Зі співаків Я — Ушана.

10:38. Я — кара за беззаконня. Я — моральність для тих, хто прагне перемоги. Я безмовність таємниці. Я — знання знаючих.

10:39. І все, що є Суть усього сущого, — це Я, о Арджуно! І немає нічого, що рухається або нерухоме, що могло б існувати без Мене!

10:40. Немає меж Моїй Божественній Силі, о покорителю ворогів! Все, проголошене тобі, — лиш приклади до Моєї Божественної Слави!

10:41. Усе, що могутнє, істинне, прекрасне й міцне, — пізнай, що все це є лиш незначна частина Моєї Величі!

10:42. Але до чого тобі знання всіх цих подробиць, о Арджуно? Оживотворивши увесь всесвіт частиною Себе, Я залишаюся!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить десята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Силопроявлення.

Бесіда 11. Споглядання Вселенського Образу

Арджуна сказав:

11:1. Ці сокровенні слова про Найбільшу Таємницю Божественного Атмана Ти повідав, співчуваючи, мені. І цим розсіялося моє невідання.

11:2. Про виникнення й зникнення всіх істот почув я від Тебе, о Лотосоокий! Почув я також про Твою Неминущу Велич!

11:3. Такого, як Ти описуєш Себе, о Споконвічний Великий Господь, я прагну побачити Тебе — Твій Божественний Образ, о Найвищий Дух!

11:4. Якщо Ти вважаєш, що я гідний бачити Його, о Господи, яви мені Свою Вічну Сутність, о Владико Йоґи!

Благословенний сказав:

11:5. Споглядай, о Партго, Мій Образ — столикий, тисячовидий, Божественний, багатобарвний, різноманітний!

11:6. Споглядай адітьїв, васу, рудрів, асвінів, марутів! Споглядай незліченні дива, о Бгарато!

11:7. Споглядай у Моїй Суті, о Ґудакеше, весь всесвіт — динамічний і нерухомий — з усім, що ти жадаєш побачити!

11:8. Але, воістину, ти не зможеш споглядати Мене цими твоїми очима — Божественні очі Я дарую тобі. Поглянь же на Мою Царствену Йоґу!

Санджая сказав:

11:9. Мовивши це, Великий Владика Йоґи явив Арджуні Свій Вселенський Образ.

11:10. З незліченними вустами і очима, з багатьма дивними явищами, з незліченними божественними прикрасами, що потрясає різноманітною божественною зброєю,

11:11. В божественних одіяннях і намистах, у запахах божественних ароматичних олій, зі зверненими всюди обличчями, всепречудесний, полум’яніючий, нескінченний!

11:12. І якби сяйво тисячі Сонць одночасно спалахнуло в небі, таке сяйво могло б бути подібним до слави цієї Великої Душі!

11:13. У ній Арджуна побачив увесь всесвіт, розділений на багато світів, але поєднану воєдино в Тілі Вищого Божества.

11:14. Тоді здивований і вражений Арджуна схилив голову перед Божеством і, склавши руки перед грудьми, заговорив.

Арджуна сказав:

11:15. У Тобі, о Боже, я бачу «богів», всі види істот: Брагмана-Владику в чудесній лотосній асані, всіх ріші й дивних зміїв небесних!

11:16. З руками, черевами, вустами, очима без ліку — всюди я бачу Тебе — безмежні Твої прояви! Ні початку, ні середини, ні кінця Твоєї Слави, о Нескінченний, Безмежний Господь, не можуть побачити очі мої!

11:17. Сяйво Твоє, безкрайнє Твоє Світло всюдисуще — з дисками, вінцями і скіпетрами я зрю! Подібний полум’ю, що спалахує як сліпуче Сонце, стремиш Ти потоки променів незримих!

11:18. Ти — вище всіх моїх думок, о Неминущий Господь, Найвища Мета, Основа всесвіту, вічної дгарми Безсмертний Хранитель, Споконвічна Душа — отаким мислить розум мій Тебе!

11:19. Ти — без початку, середини і кінця! Ти — безмежний за Силою! Твої руки — без ліку! Немов безліч Сонць і Місяців — очі Твої! Коли ж Лице Твоє я зрю — як жертовне полум’я палає Воно й Славою Твоєю обпалює світи!

11:20. Тобою лише одним наповнюються й Небеса, і Земля, і все, що незримо простяглося між ними! Ввесь світ триєдиний перед Тобою тремтить, о Могутній, — перед Твоїм Обличчям, що наводить сум’яття!

11:21. Себе вручають Тобі «сонми богів», склавши в побожному страхові руки! Кличуть усі Тебе! І воїнства святих, які співають Тобі славу, складають пісні, що звучать, сповнюючи світ!

11:22. І хмари рудрів, адітьїв, васу й садг’їв, вішвів, ашвінів, марутів, предків гандгарвів, асурів, якшів, «богів» — усі, одухотворені, дивляться на Тебе!

11:23. Побачивши Твій Образ могутній з очима й ротами без ліку, з рядами зубів, що наводять страх, і грудьми великими, з незліченною кількістю рук і стоп — побачивши те, що побачив я, світи всі тремтять!

11:24. Як веселка в небі, переливаєшся Ти сліпучим світлом — з розкритими вустами і величезними полум’яніючими очима! Ти пронизуєш мій Атман!.. Дивлюся на Тебе — і марніє моя сила, спокій мене полишає!..

11:25. Подібно вогненним блискаючим мечам видніються ряди Твоїх зубів, що страхають із розкритих страшних щелеп. Бачачи це, не знаю я, куди сховатися мені від вигляду Твого! О пощади, Владико, Обитель світів!

11:26. Дгрітараштри сини, а з ними безліч володарів із різних країн Землі, Бгішма, Дрона й Карна, а ще з обох ворогуючих станів весь цвіт хоробрих витязів.

11:27. Всі спішно прагнуть у відкриті вуста Твої! І блискають у них ряди зубів, що жахають. Як жорна могутні — всіх воїнів захоплених вони розтирають, миттєво перетворюючи на порох!

11:28. Як води рік стрімко й гомінливо несуться у великий океан, так спрямовуються ті могутні воїни, царі Землі, у Твої відкриті палаючі вуста!

11:29. Як міль, нестримно прискорюючи свій політ, летить у вогонь, щоб загинути в ньому, так і вони прагнуть у страшні вуста, щоб, щезнувши в них, знайти там смерть!

11:30. Всепоглинаюче спереду й позаду й з усіх боків полум’я незліченних Твоїх язиків спопеляє всіх! Наповнено простір Сяйвом Твоїм! Палає світ у вогні Твоїх всепроникаючих променів, о Господи!

11:31. Твою суть мені відкрий! Твій вигляд так безмірно страхає! Я падаю ниць перед Тобою! Пощади, молю Тебе, о Могутній Господь! Що приховано в Тобі — я прагну пізнати! Але Твій нинішній образ жахає мене!

Благословенний сказав:

11:32. Я — Час, що несе розпач у світ, що винищує всіх людей, являючи свій закон на Землю. Ніхто з воїнів, які, готуючись до битви, шикуються в шеренги, не вислизне від смерті! Ти один не перестанеш жити!

11:33. І тому — повстань! І досягай слави своєї, долай ворогів і насолоджуйся міццю царства свого! Моєю Волею вони вже уражені! Ти ж надай цьому зовнішнього вигляду, вбий їх своєю рукою!

11:34. Уже й Дрона, і Бгішма, і Джаядратга, і Карна, і всі воїни, що стали тут, — усі приречені на загибель. Бийся ж без страху, Арджуно! І перемога на полі брані буде твоя!

Санджая сказав:

11:35. Почувши слова, мовлені Господом, Арджуна, здригаючись, упав ниць, і заїкаючись од страху, звернувся знову до Крішни так:

11:36. У піснях і гімнах славлячи Тебе, радіють по праву всі світи, споглядаючи Твою Велич, о Хрішікешо! Сонми святих простираються перед Тобою, і розбігаються настрахані демони!

11:37. І як не шанувати Великого Атмана, Що вищий Брагмана! О Нескінченний! Господь усіх праведників! Усіх світів Заступник! Вічний! Ти — і Буття, і Небуття, і Те, що поза ними!

11:38. З богів немає вище Тебе! Споконвічний! Найвищий Притулок усього існуючого! Тобою пронизаний всесвіт! О Пізнаваний! О Всевідаючий! Він — всесвіт — вміщується весь в Образі Твоєму!

11:39. Ти — і Бог вітру, і Бог життя, і Бог смерті, і Бог вогню, і Бог води! Ти — і Місяць, і Отець, і Праотець усіх істот! Тисячоуста хвала Тобі! Слава! І Слава! І знову безмірна Слава Тобі!

11:40. Усе — у пороху ниць перед Тобою! Слава Тобі з усіх боків! Нема меж ані Силі Твоїй, ані Владі Твоїй немає міри! Ти все вміщуєш, тому що Сам Ти і є Все!

11:41. І якщо я, вважаючи Тебе своїм другом, не відаючи вигукував: «О Крішна! О мій друже!», то робив я це не відаючи Величі Твоєї, бездумно віддаючись поривам свого серця!

11:42. І якщо, відпочиваючи і жартуючи, в грі, за трапезою, чи в годину веселощів не виказував я поваги належним чином Тобі — наодинці з Тобою або серед друзів, — молю Тебе: прости мій гріх, о Незмірний!

11:43. Отець світів і всього, що рухається й нерухоме! Найдостойніший і найславетніший Ґуру! Немає нічого, схожого на Тебе! Хто перевершить Тебе? Кому в усіх світах змагатися зі Славою Твоєю?

11:44. Я падаю в благоговінні перед Тобою, молю Тебе: будь терплячим до мене! Будь мені Отцем, будь Другом мені! Як люблячий до коханої — таким будь до мене терпимим!

11:45. Я бачив Славу Твою, ніким раніше невідану! Від радості й страху тремтять мої груди. Молю Тебе: набудь попереднього Твого вигляду! О, пощади, Господь богів, Притулок світів!

11:46. Я жадаю бачити попереднього Тебе — в блискаючому вінці й з царственою патерицею в руці! Прояви улюблений і знайомий образ Твій! Приховай нестерпний для смертного сторукий прояв Твій!

Благословенний сказав:

11:47. Арджуно! Милістю Моєю ти пізнав той найвищий і вічний Мій Образ, що розкривається тільки в Йозі, тільки в злитті з Атманом. З оточуючих тебе людей його ніхто й ніколи не відав.

11:48. Ні милосердя справи, ні знання Вед, ні приношення жертв, ні подвиги аскетів, ані знань глибочінь — ніщо не в силі розкрити той потаємний Мій Образ, що бачив ти.

11:49. Збентеження своє й жах згаси, не бійся, що побачив ти Мій страшний Образ! Забудь свій страх! Возвесели свій дух! Дивись на подобу Мою, знайому для тебе!

Санджая сказав:

11:50. Мовивши ці слова, Крішна знову явив Свій звичайний вигляд і утішив враженого Арджуну. Великий набув знову Свого лагідного вигляду.

Арджуна сказав:

11:51. Знову споглядаючи Твій лагідний людський образ, я опам’ятовуюся й повертається мій природний стан.

Благословенний сказав:

11:52. Цей Образ Мій, що ти пізнав, дуже важко побачити. Воістину, навіть «боги» постійно жадають побачити Його!

11:53. Не може ніхто побачити Мене таким, як бачив ти, навіть знаючи всі Веди, віддаючись аскетичним подвигам, приносячи милостині й дарунки.

11:54. Одній тільки любові доступне таке споглядання, о Арджуно! Тільки любові дано споглядати Мене в Моїй потаємній Суті й злитися зі Мною!

11:55. Той, хто робить усе (тільки) для Мене, для кого Я — Вища Мета, хто любить Мене, хто вільний від прихильностей, недоступний ворожнечі, — той приходить до Мене, о Пандаво!

Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить одинадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Споглядання Всесвітнього Образу.

Бесіда 12. Бгакті-йоґа.

Арджуна сказав:

12:1. Хто успішніший у йозі: чи ті, які повністю поглинені любов’ю до Тебе, а чи ті, які уповають на Непізнавану Непроявленість?

Благословенний сказав:

12:2. Ті, хто, скерувавши свій розум на Мене, постійно перебувають у відданій спрямованості до Мене, — ті успішніші в йозі.

12:3. Ті, які уповають на Незруйновуване, Невимовне, Непроявлене, Всюдисуще, Непізнаване, Незмінне, Непорушне, Вічне,

12:4. Які перемогли своїх індрій, які врівноважено й спокійно ставляться до всього, які радіють благу всіх, — ті також приходять до Мене.

12:5. Але важче досягати (Мене) тим, чиї думки спрямовані на Непроявлене; їхній прогрес просувається з превеликими труднощами.

12:6. Ті ж, хто зрікся майї заради Мене й зосередився на Мені, повністю віддавшись йозі, о Партго,

12:7. — тих піднімаю Я швидко над океаном народжень і смертей, бо душею вони перебувають у Мені!

12:8. Спрямуй свої думки на Мене, занур себе як свідомість у Мене — воістину, будеш ти жити тоді у Мені!

12:9. Але якщо ти не в змозі твердо зосередити свою мисль на Мені, — намагайся досягти Мене вправами йоґи, о Джананджаю!

12:10. Якщо ти не здатен і на постійні вправи — зосередься на служінні Мені, виконуючи лише ті дії, які потрібні Мені, — і ти досягнеш Досконалості!

12:11. Якщо ж ти не здатен і на це, то спрямуй себе до Злиття із Мною, зрікаючись особистої вигоди у своїй діяльності; приборкуй себе в такий спосіб!

12:12. Знання важливіші, ніж вправи. Медитація важливіша, ніж знання. Та зречення від особистої вигоди важливіше, ніж медитації! Адже за таким зреченням настає умиротворення.

12:13. Той, хто не виявляє ворожості до будь-якої істоти, хто налаштований дружелюбно й співчутливо, без земних прив’язаностей та егоїзму, врівноважений серед радості й жалю, всепрощенний,

12:14. Завжди вдоволений; хто прагне до Єднання із Мною, осягає рішучо Атман, присвятивши Мені розум і свідомість, — той люблячий Мене учень дорогий Мені!

12:15. Той, хто не заподіює страждань людям і сам од людей не страждає, хто вільний від тривог, піднесеності, гніву, страху, — той дорогий Мені!

12:16. Той, хто не вимагає нічого від інших, хто чистий, знаючий, безпристрасний, безкорисливий, хто відмовивсь од усіх починань, — той люблячий Мене учень дорогий Мені!

12:17. Той, хто не закохується й не ненавидить, хто не живе в журбі й не має зиску, хто піднявся над злом і добром, хто сповнений любові, — той дорогий Мені!

12:18. Урівноважена до друга й недруга, однакова у славі й безчесті, у теплі й холоді, серед радості й скорботи, вільна від «земних» прив’язаностей,

12:19. Однаково зустрічаюча похвали і докори, небагатослівна, цілком задоволена всім, що відбувається, не прив’язана до дому, тверда в рішеннях, сповнена любові — така людина дорога Мені!

12:20. Воістину, всі, хто поділяє цю мудрість життєдайну, сповнені віри, для кого Я — Найвища Мета, — ці, люблячі Мене, дорогі Мені понад усе!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить дванадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Бгакті-йоґа.

Бесіда 13. «Поле» і «Знаючий поле»

Арджуна сказав:

13:1. Про пракріті й пурушу, а також про «поле» і «знаючого поле», про мудрість і про все, що необхідно пізнати, — це хотів би я почути від Тебе, о Кешаво!

Благословенний сказав:

13:2. Це тіло, о Каунтею, іменується «полем». Того, хто знає його, мудреці називають «знаючим поле».

13:3. Пізнай Мене як «Знаючого поле» в усіх «полях». Істинне знання «поля», а також «Знаючого поле» — це називається Мною мудрістю, о Бгарато!

13:4. Яке це «поле», яка його природа, як воно змінюється й звідки воно, а також хто Він і яка Його Сила — тепер це почуєш ти коротко від Мене.

13:5. На різні лади оспівували це мудреці в різних гімнах і віщих словах Брагмасутри, сповненої розуму.

13:6. Знання великих елементів, індивідуальних «я», розуму, а також Непроявленого, одинадцяти індрій і п’яти «пасовищ» індрій,

13:7. Смиренність, чесність, незлобливість, всепрощення, простота, служіння учителеві, чистота, стійкість, самовладання,

13:8. Безпристрасне ставлення до земних об’єктів, а також відсутність егоїзму, проникнення в суть страждання й зла нових народжень, старості й хвороби,

13:9. Відсутність земних прив’язаностей, свобода від поневолення дітьми, дружиною або домом і постійна душевна рівновага серед бажаних і небажаних подій,

13:10. Непохитна й чиста любов до Мене, безроздільне прагнення до позбавлення від марного спілкування з людьми, перебування в самодостатності,

13:11. Сталість у духовному пошуку, спрямованість до пізнання справжньої мудрості — все це визнано істинним; інше — невідання!

13:12. Відкрию тобі те, що повинне бути пізнаним, що, будучи пізнаним, веде до Безсмертя: то є Безначальний Найвищий Брагман, що знаходиться за межами буття й небуття (істот).

13:13. Усюди маючи руки і ноги, очі, голови і вуста, всевидющий — Він перебуває у світі, обіймаючи все.

13:14. Маючи всі відчуття, не маючи органів чуттів, не маючи прив’язаностей ні до чого, але підтримуючий усіх істот, вільний від трьох ґун і користуючись ґунами,

13:15. Поза й всередині всіх істот, перебуваючи у спокої й все-таки діючий, невловимий за своєю тонкістю, завжди близький і водночас невимовно далекий — такий споконвічний Він!

13:16. Не розділений серед істот і все-таки сущий нарізно в кожнім, Він пізнається як Помічник усіх. Він обіймає Собою всіх і спрямовує в розвитку.

13:17. Про Нього, про Світло всього світлого говориться, що Він перебуває поза межами темряви. Він — Мудрість, Ціль усякої мудрості, мудрістю осяжна, яка перебуває в серцях усіх!

13:18. Такі «поле», мудрість і предмет мудрості в короткому викладі. Пізнавши їх, відданий Мені учень пізнає Мою Суть.

13:19. Пізнай, що й пуруша, і пракріті теж не мають початку. Пізнай ще — просування по ґунах відбувається завдяки існуванню в пракріті.

13:20. Пракріті розглядається як джерело виникнення причин і наслідків. А пуруша є винуватцем вкушання приємного та неприємного.

13:21. Перебуваючи в пракріті, пуруша, що втілилася, обов’язково зливається з ґунами, що виникли з пракріті. Прихильність до тієї чи іншої ґуни є причиною її народжень у гарних чи поганих умовах.

13:22. Спостерігаючий, Підтримуючий, Всеприймаючий, Всевишній Владика, а також Божественний Атман — так іменується в цьому тілі Найвищий Дух.

13:23. Хто в такий спосіб пізнав пурушу, пракріті й три ґуни, той — у яких би умовах не був — більш не підлягає народженню!

13:24. Медитуючи в Атмані, декотрі пізнають із Атмана Атман. Інші (пізнають Атман) через санкг’я-йоґу. Треті (ідуть до цього) через карму-йоґу.

13:25. Також і ті, які не відають про все це, але, чуючи від інших, щиро поклоняються, — також виходять за межі дороги смерті, прилучаючись до того, що чули!

13:26. О кращий із Бгарат! Знай, що все існуюче — нерухоме й те, що рухається, — походить від взаємодії «поля» і «Знаючого поле»!

13:27. Хто бачить Найвищого Господа, який не гине в тому, що гине, і одночасно перебуває в усіх істотах, — хто так бачить, той бачить істинно!

13:28. Хто справді бачить Ішвару, котрий перебуває скрізь, той уже не зможе зійти зі шляху істинного!

13:29. Той, хто бачить, що всі дії виконуються лише в пракріті, а Атман лишається в спокої, — той, воістину, бачить!

13:30. Коли він осягає, що різноманітне буття істот коріниться в Єдиному й виходить від Нього, — тоді він досягає Брагмана.

13:31. Вічний і не зв’язаний пракріті Божественний Атман, хоч і перебуває в тілах, та не діє й не піддається впливові, о Каунтею!

13:32. Як всюдисуща пустота не змішується ні із чим через свою тонкість, так і Атман, перебуваючи в тілах, не змішується ні з чим.

13:33. Але, подібно до того, як Сонце освітлює землю, так і Владика «поля» осяює все «поле», о Бгарато!

13:34. Хто очима мудрості бачить цю різницю між «полем» і «Знаючим поле» і знає процес звільнення індрій від пракріті — той наближається до Вищої Мети!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить тринадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

«Поле» і «Знаючий поле».

Бесіда 14. Звільнення від трьох ґун

Благословенний сказав:

14:1. Далі Я повідаю тобі про те найвище знання, опанувавши яке, всі мудрі досягали Вищої Досконалості.

14:2. Хто знайшов притулок у цій мудрості й прилучився до Моєї Природи, той більше не народжується навіть у новому циклі розвитку всесвіту й не гине наприкінці цього циклу.

14:3. Для Мене лоно — Великий Брагман. У Нього упроваджую Я сім’я — і звідси відбувається народження всіх істот, о Бгарато.

14:4. У яких би лонах не народжувалися смертні, о Каунтею, Брагман — їхнє Вище Лоно. Я ж — Отець, що утворює їх.

14:5. Саттва, раджас і тамас — це ґуни, що виникають завдяки взаємодії з пракріті. Вони міцно прив’язують до тіла безсмертного мешканця тіла, о сильнорукий!

14:6. Із цих ґун саттва, завдяки своїй незаплямованій чистоті — здоровій і світлій, — прив’язує потягом на радість і путами спілкування (із собі подібними людьми) і пізнання (не першорядного в житті), о безгрішний!

14:7. Знай, що й раджас — жагуче начало — є джерелом прив’язаності до земного життя й жаги його, яке сковує, о Каунтею, того, хто живе в тілі жадобою до дії!

14:8. Тамас же, породжений від невідання, вводить в оману тих, хто живе в тілах, зв’язуючи недбалістю, безтурботністю й лінню, о безгрішний!

14:9. Саттва прив’язує до блаженства, раджас прив’язує до дій, тамас же, воістину, знищує мудрість і приковує до безтурботності.

14:10. Іноді ґуна саттва перемагає раджас і тамас; коли ж верх бере раджас — тоді переможені саттва й тамас; а іноді запановує тамас, перемагаючи раджас і саттву.

14:11. Коли світло мудрості випромінюється з усіх пор тіла — тоді можна дізнатися, що в людині зростає саттва.

14:12. Жадібність, заклопотаність, прагнення до діяльності, бунтівливість, земні бажання — всі ці якості народжуються від зростання раджаса.

14:13. Тупість, лінь, безтурботність, а також омана — всі вони народжуються при зростанні тамаса.

14:14. Якщо в годину смерті у втіленому переважає саттва — тоді він вступає в чисті світи властителів вищих знань.

14:15. Якщо переважає раджас — він народжується потім серед прив’язаних до діяльності (у світі матерії). Умираючи ж у стані тамаса — він народжується знову в лонах нерозумних.

14:16. Плід праведної дії гармонічний і чистий. Воістину, плід пристрасті є страждання! Плід же неуцтва є блуканням у темряві!

14:17. Від саттви народжується мудрість. Від раджаса — жадібність. Безтурботність і божевілля походять від тамаса.

14:18. Хто перебуває в саттві, той духовно прогресує. Раджастичні залишаються на середньому рівні. Тамастичні деградують, пронизані найгіршими якостями.

14:19. Коли той, хто прозрів, не бачить інших причин діяльності, крім трьох ґун, і коли він пізнає Те, що вище ґун, — тоді він вступає в Мою Сутність.

14:20. Коли той, хто живе в тілі, звільняється від трьох ґун, пов’язаних зі світом матерії, — тоді він звільняється від народжень, смерті, старості, страждань і вкушає безсмертя!

Арджуна сказав:

14:21. Як впізнати того, хто звільнився від трьох ґун, о Владико? Яка його поведінка й як він звільнявся від трьох ґун?

Благословенний сказав:

14:22. Хто, о Пандаво, не боїться радості, діяльності й помилок, але й не прагне їх, коли вони відходять,

14:23. Хто не трясе проявами ґун і, кажучи: «Ґуни діють…», — стоїть, не залучений, осторонь,

14:24. Урівноважений у ситуаціях щастя й горя, впевнений у собі, для кого грудка землі, камінь і золото — рівні, незмінний у приємному й неприємному, серед похвал і осуду,

14:25. Врівноважений у честі й безслав’ї, однаковий з другом і недругом, відмовляється від прагнення до успіху в матеріальному світі — про таку людину кажуть, що вона звільнилася від трьох ґун.

14:26. І той, хто служить Мені з непохитною любов’ю, — той, звільнившись від трьох ґун, гідний стати Брагманом.

14:27. А Брагман нетлінний і безсмертний — на Мені заснований! Я — Основа споконвічної дгарми й Обитель кінцевого щастя!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить чотирнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Звільнення від трьох ґун.

Бесіда 15. Осягнення Найвищого Духа

Благословенний сказав:

15:1. Кажуть, що існує безсмертне дерево ашваттга, коріння якого росте вгорі, а крона внизу. А листи його — слова віддяки й любові. І хто його знає — той знавець Вед.

15:2. Донизу й нагору простираються його гілки, що живляться трьома ґунами. Вони закінчуються на об’єктах індрій. Його корені — пута карми у світі людей.

15:3. Дивлячись зі світу матерії, ані такого його вигляду не осягнути, ані мети або призначення, і навіть його опори. І тільки коли потужним мечем звільнення від прихильностей зрубується це міцно вкорінене дерево,

15:4. Тоді відкривається дорога, з якої не вертаються. І там треба злитися з тим Споконвічним Духом, від Якого зійшов початок усього.

15:5. Без гордості й омани, перемігши зло прихильностей, розуміючи природу Вічного, утихомиривши статеву пристрасть, звільнившись од пари протилежностей, відомих як радість і страждання, — такі люди впевнено прямують надійним Шляхом.

15:6. Там не світять ні Сонце, ні Місяць, ні вогонь. Вступивши туди, більше не повертаються. Це — Моя Найвища Обитель!

15:7. Частка Мене, що стала у світі втілюваних істот душею, розташовує навколо себе в матеріальній природі свої індрії, з яких індрії розуму — шості.

15:8. Душа набуває тіла. А коли вона залишає його, Ішвара бере її й відносить, як вітер відносить пахощі квітів.

15:9. Слухом, зором, дотиком, смаком і нюхом, а також розумом душа сприймає з тіла (втілена душа) об’єкти чуттів.

15:10. Ті, хто помиляється, не бачать душу, коли вона приходить чи йде, або є, але насолоджується, захоплена ґунами. Але ті, хто має очі мудрості, — бачать!

15:11. Вірно спрямовані йоґи пізнають не тільки душу, але й Атман у собі. Але нерозумні не знаходять Атман.

15:12. Знай, що блиск, випромінений Сонцем, яке осяює простір, перебуваючи і в Місяці, і в вогні, — знай, що ця благодать іде від Мене!

15:13. Проникнувши в ґрунт, Я підтримую істот Своєю Життєвою Силою. Я живлю всі рослини, ставши для них чарівною сомою.

15:14. Ставши Вогнем Життя, Я живу в тілах тварин. І, з’єднавшись із вхідними і вихідними енергіями, Я трансформую в їхніх тілах чотири різновиди їжі.

15:15. Я перебуваю в серцях всіх! Від Мене — знання, згадування й забування! Я — Те, що повинно бути пізнане у Ведах! Я — воістину, Володар повного знання! Я також — Творець веданти.

15:16. Є два види пуруші у світі: бездоганна й схильна до помилок. Схильні до помилок усі створіння. Але Вища Пуруша називається бездоганною.

15:17. Але над ними обома є Найвища Пуруша, наречена Божественним Атманом. Він, Хто, пронизує Собою все, підтримуючи три світи, є Великим Ішварою!

15:18. Тому що Я — вище того, що руйнується, і навіть того, що ніколи не може бути зруйнованим! Я позначаюся у світі й у Ведах Найвищим Духом!

15:19. Хто не помиляється, знає Мене як Найвищого Духа, той, хто все пізнав, шанує Мене всією своєю суттю!

15:20. Отже, це найсокровенніше Вчення Мною дане, о безгрішний! Людина з розвиненою свідомістю, що його осягла, стає успішнішою у своїх зусиллях, о Бгарато!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить п’ятнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Осягнення Найвищого Духа.

Бесіда 16. Розпізнавання Божественного й демонічного

16:1. Безстрашність, чистота життя, ретельність у йозі мудрості, щедрість, самовладання, жертовність, вивчення св. Писань, подвижництво, простота,

16:2. Незашкоджування, правдивість, негнівливість, відчуженість, миролюбність, щирість, співчуття до живих істот, відсутність жадібності, м’якість, скромність, неметушливість,

16:3. Сміливість, всепрощення, бадьорість, щирість, відсутність заздрості й гордості — хто має Божественну природу, той ці якості поєднує в собі.

16:4. Облудність, зарозумілість, гордість, гнівливість, а також брутальність і неуцтво — належать тому, хто має демонічні якості.

16:5. Божественні якості ведуть до Звільнення, демонічні — до рабства. Не бідкайся: ти народився для Божественної долі, о Пандаво!

16:6. Подвійно проявляють себе істоти в цьому світі: як Божественне й демонічне. Божественне було тобі викладено. Тепер почуй від Мене, о Партго, як проявляється демонічне!

16:7. Демонічні люди не знають ні справжньої сили, ні помірності, ні чистоти, ані навіть порядності. У них немає правди.

16:8. Вони кажуть: «Світ — без правди, без змісту, без Ішвари! Він виник не з Великою Метою, а лише від статевої пристрасті!».

16:9. Люди таких поглядів відкидають Атман, мають нерозвинену свідомість, стають лиходіями і руйнівниками тлінного світу!

16:10. Віддаючись ненаситним земним бажанням, що призводять до погибелі, будучи гордовитими і зарозумілими, упевненими, на цьому все й закінчується;

16:11. Піддаючись нескінченним згубним мудруванням, вони ставлять за вищу мету задоволення своїх прагнень, — такі (люди) мислять: «Тільки це й є!».

16:12. Зв’язані сотнями пут очікування, віддаючись хіті та гніву, вони домагаються неправедними шляхами нагромадження багатства заради почуттєвих насолод.

16:13. «Сьогодні я досяг цього, а завтра я досягну іншого! Це багатство — уже моє, а те буде моїм у майбутньому!

16:14. Я вбив цього ворога, й інших також я уб’ю! Я — владика! Я — той, хто насолоджується! Я досяг досконалості, сили, щастя!

16:15. Я — багатий і знатний, хто може зрівнятися зі мною? Я приноситиму жертви, даватиму милостині, насолоджуватимусь!». Мислячи так, помиляються невігласи.

16:16. Заблудлі в безлічі помислів, заплутані в тенетах неправди, віддані угамуванню своїх земних пристрастей — падають у пекло нечестивих.

16:17. Зарозумілі, уперті, гонористі й сп’янені багатством, — вони роблять лицемірні жертви, противні духу Писань.

16:18. Сповнені егоїзмом, насильством, зарозумілістю, хтивістю та гнівом, вони ненавидять Мене в інших тілах.

16:19. Цих ненависників, переповнених злом та жорстокістю, Я завжди кидаю в несприятливі, демонічні умови наступних народжень.

16:20. Потрапляючи в ці демонічні умови, життя за життям огортаючись оманою, прагнучи не до Мене, вони опускаються на самісіньке дно пекла.

16:21. Троїсті врата цього пекла, де гине людина: сексуальна пристрасть, гнів і жадібність. Тому людина повинна відмовитися від сих трьох!

16:22. Той, хто звільнивсь од цих трьох врат мороку, творить своє власне благо, о Каунтею, і досягає Найвищої Мети!

16:23. Але хто, відкинувши св. Писання, потурає своїм примхам, той не досягне ані Досконалості, ані щастя, ані Вищої Мети!

16:24. Тож хай будуть для тебе св. Писання настановами про те, що ти повинен робити і чого робити не повинен! Довідавшись, що велять св. Писання, ти повинен узгоджувати з ними свої дії у цьому світі!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить шістнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Розпізнавання Божественного й демонічного.

Бесіда 17. Трояке розділення віри

Арджуна сказав:

17:1. Який стан тих, хто сповнені вірою, але зневажають правила, подані св. Писаннями? Чи перебувають вони у стані саттви, раджаса або тамаса?

Благословенний сказав:

17:2. Троякою за природою своєю буває віра втіленого: саттвічна, раджастична й тамастична. Слухай про всі три!

17:3. Віра кожного відповідає його сутності. Людина відповідає своїй вірі: яка її віра — така вона й сама.

17:4. Саттвічні уповають на Божественне, раджастичні — на істоти демонічної природи, тамастичні — на мертвих та на нижчих духів.

17:5. Знай, що ті, хто здійснює не приписані святими Писаннями жорстокі аскетичні подвиги заради самозамилування й водночас з гордості, ті, хто одержимі статевою пристрастю, прихильностями та насильством,

17:6. Нерозумні, а також ті, хто роздирає елементи, з яких складаються їхні тіла, а отже й Мене, бо перебуваю всередині їхніх тіл, — знай, що їхні рішення демонічні!

17:7. Також і їжа, приємна для кожного, буває трьох видів, так само як і жертва, як аскетичні подвиги і дарунки. Почуй від Мене, чим вони різняться!

17:8. Їжа, від якої настає довголіття, з’являється сила, здоров’я, життєрадісність і ясність настрою, — соковита, масляниста, живильна й смачна — та їжа шанується саттвічними.

17:9. Пристрасні жадають їжі гіркої, кислої, солоної, занадто перченої, збудливої, сухої й гарячої, тобто тієї, що спричинює горе, страждання, хвороби.

17:10. Зіпсована, несмачна, смердюча, гнила, з покидьків, а також брудна їжа до вподоби тамастичним.

17:11. Жертва, принесена людиною без думки про винагороду, згідно зі св. Писанням, із твердою впевненістю, що це є обов’язок, — така жертва саттвічна.

17:12. Жертва, принесена з думкою про винагороду, а також для самовдоволення, — знай, що така жертва йде від раджасу!

17:13. Жертва, що не відповідає релігійним приписанням, чинена без потреби нагодувати нужденних, без священних слів, без щедрості, без віри, — така жертва йменується тамастичною.

17:14. Шанування, що віддане Божественному, брагманам, учителям і мудрецям, чистота, простота, помірність і незашкодження (тілу) — такий аскетизм тіла.

17:15. Слово, що не викликає невдоволення, правдиве, приємне й корисне, а також повторення священних текстів — такий аскетизм мови.

17:16. Ясність думки, смиренномудрість, небагатослівність, контроль над думками, до всіх дружелюбність, а також природність життя — такий аскетизм розуму.

17:17. Цей троякий аскетизм, якщо він здійснюється людьми врівноваженими, сповненими найглибшої віри, без думок про винагороду, — такий аскетизм вважається саттвічним.

17:18. Заради пошани, честі та слави, а також з гордістю чинений аскетизм — за природою своєю раджастичний, нестійкий, неміцний.

17:19. Аскетизм, чинений під впливом омани, із самокатуванням або з метою згубити іншого, — такий аскетизм за природою своєю тамастичний.

17:20. Той дарунок, що дається без думки про віддачу, з почуття обов’язку, в належний час і в належному місці, гідній людині, — такий дарунок вважається саттвічним.

17:21. Те, що дається з думкою про віддачу або про винагороду, з жалем, — такий дарунок іменується раджастичним.

17:22. Дарунок, що дається в неналежному місці, в неналежний час, невартим людям, без шани, з презирством, — такий дарунок тамастичний.

17:23. «АУМ — ТАТ — САТ» — таке трояке позначення Брагмана у Ведах, що за давніх часів також використовувалося при жертвоприношеннях.

17:24. Тому словом «АУМ» ті, хто знає Брагмана, починають справи жертовності й акти самоприборкання, як наказують св. Писання.

17:25. Коли без думок про винагороду здійснюють різні пожертвування й очищувальні акти, самоприборкання, а також приносять саттвічні дарунки ті, хто прагне до Звільнення, — тоді це виконується зі словом «ТАТ».

17:26. Слово «САТ» вживається для позначення істинної реальності й блага, а також праведних діянь, о Партго.

17:27. І постійно у жертовності, самоприборканні та добродійності теж вимовляється «САТ». І самі дії, що при цьому призначені, теж позначаються словом «САТ».

17:28. А те, що здійснюється без віри, — чи то жертва, милостиня, подвиг чи щось інше — є «АСАТ», тобто «НІЩО» — і тут, і після смерті!


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить сімнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Трояке розділення віри.

Бесіда 18. Звільнення шляхом зречення

Арджуна сказав:

18:1. Мені б хотілося, о Наймогутніший, почути зокрема про сутність відчуженого способу життя та зречення!

Благословенний сказав:

18:2. Полишення діяльності, породженої особистими бажаннями, мудреці називають відчуженим життям. Діяльність без прив’язаності до особистої вигоди йменується зреченням.

18:3. «Дія повинна бути полишена як зло!» — кажуть деякі релігійні мислителі. «Жертовність, добродійність та акти самоприборкання не повинні бути знехтуваними!» — кажуть інші.

18:4. Слухай Мої висновки про відчуженість, о Бгарато! Відчуженість буває троякою, о тигре серед людей!

18:5. Жертовність, добродійність та акти самоприборкання не повинні бути полишеними, а повинні виконуватися. Вони очищають розумного.

18:6. Але й ці дії повинні відбуватися без прив’язаності до самої діяльності й без думки про винагороду, о Партго!

18:7. Воістину, не слід відмовлятись од запропонованих дій! Така відмова, що походить від омани, вважається тамастичною!

18:8. Той, хто зрікається дії зі страху фізичних страждань, говорячи «боляче!», здійснюючи в такий спосіб раджастичне зречення, — той не одержує плодів такого зречення.

18:9. Той, хто виконує необхідну дію, говорячи: «це повинне бути зробленим!», відмовляючись водночас од прихильності до самої дії та користі, — той, о Арджуно, здійснює саттвічне зречення.

18:10. Відчужений, сповнений гармонії й чистоти, розумний і вільний од сумнівів — не має ненависті до неприємної дії й не має прихильності до приємного.

18:11. Воістину, не може втілений відмовитися від дій абсолютно! Тільки той, хто відмовляється від особистої вигоди, — той справді відмовляється!

18:12. Добрий, недобрий і середній — такі бувають плоди дії для невідчуженого. Але для санньясина — немає плодів!

18:13. Дізнайся від Мене, о сильнорукий, про п’ять причин, з яких витікає будь-яка дія, і як вони викладені у санкг’ї:

18:14. Обставини, сама людина, інші істоти, різні енергетичні поля, а також Божественна Воля — тільки п’ять.

18:15. Яку б дію не чинила людина тілом, словом чи думкою — праведно чи неправдиво, — причиною такої дії є ці п’ять (причин).

18:16. Отже, той, хто, через недомисел, дивиться на себе як на єдину причину дії, — той, не розуміючи, не бачить!

18:17. Але той, хто позбувся від такого егоцентризму, хто вільний свідомістю, — той, навіть борючись у цьому світі, воістину, не вбиває й не зв’язує себе цим!

18:18. Сам процес пізнання, пізнаване й той, хто пізнає, — ось три причини, що спонукують до дії. Спонукання, дія й той, хто діє, — ось три складові дії.

18:19. У термінах ґун знання, дія й той, хто діє, також визначаються як троякі. Почуй про це від Мене!

18:20. Те знання, що бачить Єдина Незнищувана Істота в усіх істотах, не розділене в окремому, — знай, що таке знання саттвічне!

18:21. Але те знання, що розглядають різноманітні істоти як окремі, — знай, що таке знання походить од раджасу!

18:22. Тоді як прагнення прикріпитися до кожної окремої речі, начебто вона є все, — нерозумне, вузьке, таке, що не охоплює реального, — таке знання називається тамастичним!

18:23. Належна дія, яка чиниться безпристрасно, без бажання винагороди і позбавлена прив’язаності до неї, — іменується саттвічною.

18:24. Але дія, вчинена під натиском бажання її виконання, із самозамилуванням або з надмірним зусиллям, — така дія називається раджастичною.

18:25. Дія, розпочата під впливом омани, без урахування можливих несприятливих наслідків, заради загибелі, кривди, або груба — називається тамастичною.

18:26. Вільна від прив’язаності до дії, позбавлена самозамилування, сповнена впевненості та рішучості, незміно стійка до успіху й невдачі — така людина-діяч називається саттвічною.

18:27. Збуджений, жадаючий плодів своєї діяльності, жадібний, заздрісний, себелюбний, нечесний, підданий радості й горю — такий діяч називається раджастичним.

18:28. Гордовитий, грубий, злісний, упертий, хитрий, недбалий, підступний, тупий, повільний, похмурий, боягузливий — такий діяч називається тамастичним.

18:29. Потрійним також є розрізнення рівня розвитку свідомості та спрямованості — відповідно до трьох ґун. Вислухай про це, о Джананджаю!

18:30. Хто розрізняє — що заслуговує — не заслуговує на увагу; треба — не треба робити; варто — не варто остерігатися; що рабство — що свобода, — розрізняючи має розвинену свідомість і перебуває в саттві.

18:31. Хто не розрізняє правильний і неправильний шлях або що треба, а чого не варто робити, — свідомість того не розвинена, і він перебуває в раджасу.

18:32. Хто окутаний мороком неуцтва, вважає неправильний шлях правильним і рухається в невірному напрямку — свідомість того тамастична, о Партго!

18:33. Та непохитна спрямованість, що дозволяє управляти розумом, енергіями та індріями, а також постійно перебувати в Йозі, — така спрямованість саттвічна.

18:34. Але якщо людина спрямовує свої устремління й на істинний шлях, і на сексуальну пристрасть, і на вигоду в справах, о Арджуно, то такі її устремління, внаслідок прив’язаностей та зиску, — від раджаса!

18:35. Ті ж устремління, що не звільняють нерозумного від ліні, страху, жалю, похмурості, — такі устремління тамастичні, о Партго!

18:36. А тепер слухай про потрійну природу радості, о кращий із Бгарат, — про ту, яка приносить щастя й полегшує страждання!

18:37. Яка спершу подібна до отрути, а потім перетворюється на нектар — така радість визнається саттвічною й породженою від блаженного пізнання Атмана свідомістю.

18:38. Та ж радість, що походить від злиття індрій із земними об’єктами, яка спочатку подібна до нектару, а потім стає отрутою, — така радість іменується раджастичною.

18:39. Та радість, що ілюзорна від початку й до кінця, виникаючи при несприйнятті Атмана на тлі безтурботності та ліні, — така радість тамастична.

18:40. Немає жодної істоти на Землі — навіть серед «богів» — яка була б вільною від трьох ґун, породжених у світі пракріті!

18:41. Обов’язки брагманів, кшатріїв, вайшьїв і шудр розподілені за ґунами відповідно до їхньої власної природи, о підкорювачу ворогів!

18:42. Ясність, самовладання, подвижництво, правдивість, всепрощення, а також простота, мудрість, використання своїх знань (на благо іншим), знання про Божественне — такий обов’язок брагмана, породжений його власною природою.

18:43. Доблесть, пишнота, твердість, швидкість, а також нездатність утікати з поля бою, великодушність, природа правителя — такий обов’язок кшатрії, породжений його власною природою.

18:44. Хліборобство, скотарство й торгівля — обов’язки вайшьї, породжені його власною природою. Усе, пов’язане зі служінням, є обов’язком шудри, породженим його власною природою.

18:45. Людина просувається до Досконалості, ретельно виконуючи свій власний обов’язок. Почуй, як приходить до Досконалості той, хто ретельно виконує свій обов’язок!

18:46. Виражаючи виконанням свого обов’язку поклоніння Тому, чиєю Волею походять усі істоти і Ким усе пронизано, — людина досягає Досконалості!

18:47. Краще виконувати свої власні обов’язки, хоча б і незначні, ніж обов’язки когось іншого, хоч і високі вони! Виконуючи обов’язки, що випливають з її власної природи, людина цим не робить гріха.

18:48. Долю, що дана при народженні, навіть якщо в ній і є щось небажане, не треба зневажати! Воістину, всі ризиковані починання оповиті помилками, подібно до вогню, що окутаний димом, о Каунтею!

18:49. Той, хто — як свідомість — вільний і всюдисущий, хто збагнув Атман, хто помер для земних бажань, — той досягає шляхом зречення Вищої Досконалості й свободи від будь-яких пут своєї долі!

18:50. Як той, хто досягає Досконалість, приходить до Брагмана, до найвищого стану Мудрості, — про це довідайся від Мене коротко, о Каунтею!

18:51. З цілком очищеною свідомістю, той, хто переміг себе стійкістю, зрікшись зовнішнього, скинувши із себе пристрасть і ворожнечу,

18:52. Затишно живучи і помірно, скоривши свою мову, своє тіло та розум, постійно перебуваючи в медитації й безпристрасності,

18:53. Відкинувши егоїзм, насилля, погорду, статеву пристрасть, гнів, жадібність, сповнений миру й безкорисливості, — той гідний стати Брагманом.

18:54. Досягши Вічності у Злитті з Брагманом, така людина сповнюється найвищою Любов’ю до Мене!

18:55. Любов’ю він пізнає Мене в Суті Моїй: хто Я є і який істинно! Пізнавши Мене в такий спосіб у самій Моїй Суті, він поринає в Моє Буття!

18:56. Хоча й здійснюючи всі (належні йому) дії, але уповаючи на Мене, з Моєю допомогою він знаходить Вічну Непорушну Обитель!

18:57. Відрікаючись подумки від усіх дій для себе, з’єднавшись свідомістю зі Мною, усвідомлюючи Мене як свій Притулок, — думай про Мене постійно!

18:58. Думаючи про Мене, ти з Моєю допомогою перебореш усі перешкоди! Але, якщо ти через самолюбство не захочеш жити так, — то втратиш усе!

18:59. Якщо, поринувши в егоїзм, ти скажеш: «Не хочу боротися!», то марне твоє рішення: пракріті примусить тебе!

18:60. О Каунтею! Зв’язаний твоєю власною кармою, створеною твоєю власною природою, ти будеш проти своєї волі робити те, чого ти в омані своїй робити не хочеш!

18:61. Ішвара перебуває в серцях усіх істот, о Арджуно, і силою Своєї майї Він змушує всі істоти безупинно обертатися, як на колесі гончаря!

18:62. Шукай у Нього притулку всією суттю своєю! Його Милістю ти досягнеш Найвищого Світу, Неминущої Обителі!

18:63. Так Я відкрив тобі мудрість приховану більше, ніж сама таємниця! Міркуй про неї всебічно, а потім роби, як захочеш!

18:64. Знову почуй від Мене Моє Найвище й найсокровенніше слово: любий ти Мені, тому прийми від Мене це благо!

18:65. Завжди думай про Мене, люби Мене, жертвуй собою заради Мене, тільки на Мене уповай — і ти прийдеш до Мене! Ти дорогий Мені, Я довіряю тобі!

18:66. Облишивши всі інші шляхи, тільки до Мене йди за Порятунком! Не тужи, Я звільню тебе од усіх твоїх пут!

18:67. Ніколи не говори про це тому, хто не схильний до подвигу й не сповнений любові! І тому не кажи, хто не бажає слухати або злословить Мене!

18:68. Той, хто відкриватиме цю найвищу Істину серед люблячих Мене, так проявляючи свою вірну любов до Мене, — той, звісно, прийде до Мене!

18:69. І не буде нікого серед інших людей, хто зробив би ціннішим служіння, ніж він! І не буде на Землі нікого, хто був би Мені дорожчим!

18:70. І той, хто вивчатиме цю священну бесіду нашу, — навчиться шанувати Мене жертвою мудрості! Така Моя думка.

18:71. І якщо людина, сповнена віри, навіть тільки слухає цю бесіду з благоговінням, — вона також звільнятиметься од зла й досягне світлих світів праведників!

18:72. Чи вислухав ти все це зосереджено й уважно? Чи знищена твоя ілюзія, породжена невіданням, о Партго?

Арджуна сказав:

18:73. Дозволено мені помилятися! Через Твою Благість я досяг пізнання! Я твердий, мої сумніви покинули мене! Я вчинятиму по слову Твоєму!

Санджая сказав:

18:74. Я чув цю чарівну бесіду Васудеви і великодушного Партги зі щиросердечним трепетом!

18:75. Милістю Вьяси, я почув про цю таємну й найвищу йоґу від Господа йоґи — Самого Ішвари, який говорив переді мною!

18:76. О радже! Згадуючи і згадуючи цю святу бесіду Кешави та Арджуни, я знову й знову дивуюся!

18:77. Згадуючи і згадуючи також цей найпречудовіший Образ Крішни, я радуюся знову й знову!

18:78. Скрізь, де знаходиться Крішна, Господь йоґи, всюди, де є воїн Партга, — там забезпечені благоденство, перемога й щастя! Так я думаю.


Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоґи, гласить вісімнадцята бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Звільнення шляхом зречення.

Так закінчується Бгаґавад-Ґіта.

Зміст:

Передмова.

Бесіда 1. Розпач Арджуни.

Бесіда 2. Санкг’я-йоґа.

Бесіда 3. Карма-йоґа.

Бесіда 4. Йоґа мудрості

Бесіда 5. Йоґа відчуженості

Бесіда 6. Йоґа самоприборкання.

Бесіда 7. Йоґа поглибленого відання.

Бесіда 8. Непорушний Вічний Брагман.

Бесіда 9. Царствене Знання й Царствена Таємниця.

Бесіда 10. Силопроявленння.

Бесіда 11. Споглядання Вселенського Образу.

Бесіда 12. Бгакті-йоґа.

Бесіда 13. “Поле” і “Знаючий поле”

Бесіда 14. Звільнення від трьох ґун.

Бесіда 15. Осягнення Найвищого Духа.

Бесіда 16. Розпізнавання Божественного й демонічного.

Бесіда 17. Трояке розділення віри.

Бесіда 18. Звільнення шляхом зречення.

Додаток із теми Магабгарати.

Додаток із теми Магабгарати

Найважливіші цитати з «Книги про дружин» (11-ої книги Магабгарати)

… Навіть якщо до смерті тужити — (все рівно цим) нічого не зміниш. Ліки від скорботи — не думати про неї. Вона виростає ще дужче від зіткнення з небажаним, від розірвання з приємним.

Тільки безрозсудні люди спалюються скорботами.

Скорбота знищується знанням.

Людина, що приборкала індрій, не збуджувана сексуальною пристрастю, жадібністю, гнівом, удоволена (тим з «земного», що має), правдива — приходить до (непорушного) спокою. Той, хто оволодів (зокрема, й керування собою), розумом розрубує велике коло страждань.

Найважливіші цитати з «Удйогапарви» (5-ої книги Магабгарати)

Неспричинення зла насильством — це найважливіше, що веде до щастя.

Шести пороків варто уникати людині, яка бажає досягти благополуччя: сонливості, млявості, страху, гніву, лінощів і відкладання справ на потім.

Та людина, яка ніколи не погордує, і навіть у запалі свого молодецтва не говорить зі зневагою про інших, котра, навіть не опам’ятавшись, не каже брутальних слів, — така людина всім люба.

Подібно до того, як зірки зазнають впливу від планет, так і на внутрішній світ (людини) впливають (її) індрії, коли вони, нестримувані, спрямовуються на матеріальні об’єкти.

Йолопи ображають мудрих несправедливими докорами та лихослів’ям. Але той, хто злословить, бере на себе гріх. Натомість мудрий, прощаючи образи, звільняється од гріхів.

Йолопи… — ті, які намагаються вчити того, котрого неможливо навчити, (також)… — які розмовляють із тим, хто слухає з недовірою…

Заподіяння зла насильством — це сила людей нечестивих; прощення ж — сила порядних.

Те, що огидно самому собі, не слід застосовувати відносно іншого. Коротко кажучи, це й є справедливість.

Гнів треба перемагати прощенням, нечестивого варто скоряти добром, скупого треба виховувати щедрістю, неправду ж перемагати правдою.

Ніколи не слід творити доброчесні справи, будучи під впливом пристрасті, страху чи жадібності…

Прагнення до задоволення спочатку затягає людину, а потім викликає в неї пристрасть і гнів.

Я визнаю за брагмана того, хто здатний сам пізнати і розтлумачити іншим (Істину), хто, розв’язавши власні проблеми, прояснює проблеми інших.

… Хто перебуває в Істині й пізнав Брагмана, вважається брагманом.

Брагман не може бути осягненим поспіхом. Я називаю знання про Непроявлене — споконвічним, і досягається воно свідомістю тих, хто дотримується обітниці учнівства… Тіло створюють двоє: батько й мати… Але (істинне) народження… Звільняє від старості й дає безсмертя. Учень… Повинен старанно прагнути до навчання. Нехай ніколи не загордиться він і не розгнівається.

Люди своїми діяннями (в матеріальному світі) досягають лише тих світів, які мають кінець. А той, хто пізнає Брагмана, досягає цим усього. І немає іншого шляху до остаточного спасіння.

Головне ж Небесне Пристановище також не на поверхні Землі знаходиться, і не в повітряному просторі, і не в океані. Не в зірках і не в блискавках перебуває Воно. І в хмарах не видно Його форми. Ані у вітрі також, ані серед богів, ані в місяці, ані в сонці не видно Його. Ні в гімнах, ні в жертовних промовах, ні в заклинаннях і ні в чистих піснях не виявляється Воно. Також ні в мелодіях… І навіть у великих обітницях Його не видно…

Воно лежить поза межами темряви…

Воно тонше найтоншого, але також і велике — величніше гір.

Воно — Непохитна Основа, Безсмертя…, Споконвічна Суть (всесвіту).

Воно є Світло Променисте, Найвища Слава…

Те Божественне й Вічне можуть споглядати подвижники-йоґи.

З Нього виникає Брагман, і завдяки Йому Брагман зростає.

І ніхто не може бачити Його (тілесними) очима. Але хто пізнавальною спрямованістю, розумом і серцем пізнає Його — той стає безсмертним.

Я є Отець і Матір, а також Син!

Я є Суть усього, що було, є й буде!..

Найтонший із найтоншого, Доброзичливий — Я неусипний в усіх істотах.